Відмінності між версіями «Охижіти»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Охижіти, -жію, -єш, '''''гл. ''Разъяриться, озлиться. ''Годинонько ж моя! Як вона охижіла, яке с...)
 
 
(не показана одна проміжна версія ще одного учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Охижіти, -жію, -єш, '''''гл. ''Разъяриться, озлиться. ''Годинонько ж моя! Як вона охижіла, яке страшне зробимся в неї те личко гоже. ''МВ. (О. 1862. III. 43).  
 
'''Охижіти, -жію, -єш, '''''гл. ''Разъяриться, озлиться. ''Годинонько ж моя! Як вона охижіла, яке страшне зробимся в неї те личко гоже. ''МВ. (О. 1862. III. 43).  
 
[[Категорія:Ох]]
 
[[Категорія:Ох]]
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
===Українські словники===
 +
====[[https://sum.in.ua/s/Okhyzhity%20 https://sum.in.ua/s/Okhyzhity ]
 +
https://sum.in.ua/s/Ozvirity
 +
Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]====
 +
 +
ОХИЖІТИ, ію, ієш, док., рідко. Розлютуватися, озвіріти. Та кричить же то [панночка], боже! ..Як вона охижіла, яке страшне зробилося в неї те личко гожес!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 111); — Плакати тут треба, а не сміятися, — несподівано охижів Гаркуша (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 50).
 +
 +
ОЗВІРІТИ, рію, ріст, док.
 +
 +
1. Стати жорстоким, лютим, подібним до звіра. Скоро під шомполами показалася кров, і гетьманець зовсім озвірів: — Дужче! Дужче! — ревів він (Іван Багмут, Опов., 1959, 24); — В Сокілці сходку, кажуть, порубав [Махно], в Галещині — сестер милосердних. — Озвірів уже, видно, зовсім. На жінок беззахисних шаблю підняв (Олесь Гончар, II, 1959, 240).
 +
 +
2. Дуже розгніватися, розсердитися; розлютитися. Бугорський одразу озвірів,.. вхопив Тарасового кашкета, швиргонув Тарасові в лице (Степан Васильченко, II, 1959, 376); — Тебе заціпить сьогодні чи ні? — озвірів Тимко (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 19);
 +
//  Набирати звірячого, злобного виразу (про обличчя, очі).
 +
 +
3. Утратити людську подобу, стати схожим на звіра. Я не хочу на світі завадою буть, Я не хочу вдуріть і живцем озвіріть — Радше темную ніч, аніж світло зустріть! (Іван Франко, XI, 1952, 48).
 +
 +
 +
==Значення==
 +
# розлютуватися
 +
# озвіріти,
 +
# розсердитися,
 +
# стати жорстоким.
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top" +
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Альфа.jpeg |x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:‎ Альфа 2.jpeg |x140px]]
 +
|}
 +
 +
 +
== Див. також ==
 +
=== Cпоріднені слова зі словника Грінченка ===
 +
https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9E%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F
 +
 +
[[Категорія:Ох]]
 +
[[Категорія:Слова 2024 року]]
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/Факультет української філології, культури і мистецтва‎]]
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва‎]]

Поточна версія на 13:04, 18 квітня 2024

Охижіти, -жію, -єш, гл. Разъяриться, озлиться. Годинонько ж моя! Як вона охижіла, яке страшне зробимся в неї те личко гоже. МВ. (О. 1862. III. 43).

Сучасні словники

Українські словники

====[https://sum.in.ua/s/Okhyzhity https://sum.in.ua/s/Ozvirity Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]====

ОХИЖІТИ, ію, ієш, док., рідко. Розлютуватися, озвіріти. Та кричить же то [панночка], боже! ..Як вона охижіла, яке страшне зробилося в неї те личко гожес!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 111); — Плакати тут треба, а не сміятися, — несподівано охижів Гаркуша (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 50).

ОЗВІРІТИ, рію, ріст, док.

1. Стати жорстоким, лютим, подібним до звіра. Скоро під шомполами показалася кров, і гетьманець зовсім озвірів: — Дужче! Дужче! — ревів він (Іван Багмут, Опов., 1959, 24); — В Сокілці сходку, кажуть, порубав [Махно], в Галещині — сестер милосердних. — Озвірів уже, видно, зовсім. На жінок беззахисних шаблю підняв (Олесь Гончар, II, 1959, 240).

2. Дуже розгніватися, розсердитися; розлютитися. Бугорський одразу озвірів,.. вхопив Тарасового кашкета, швиргонув Тарасові в лице (Степан Васильченко, II, 1959, 376); — Тебе заціпить сьогодні чи ні? — озвірів Тимко (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 19); //  Набирати звірячого, злобного виразу (про обличчя, очі).

3. Утратити людську подобу, стати схожим на звіра. Я не хочу на світі завадою буть, Я не хочу вдуріть і живцем озвіріть — Радше темную ніч, аніж світло зустріть! (Іван Франко, XI, 1952, 48).


Значення

  1. розлютуватися
  2. озвіріти,
  3. розсердитися,
  4. стати жорстоким.

Ілюстрації

Альфа.jpeg Альфа 2.jpeg


Див. також

Cпоріднені слова зі словника Грінченка

https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9E%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Охижіти&oldid=386270