Озвіритися
Озві́ритися, -рюся, -ришся, озві́рчитися, -чуся, -чишся, гл. Разъяриться, сдѣлаться звѣремъ.
Охижіти, -жію, -єш, гл. Разъяриться, озлиться. Годинонько ж моя! Як вона охижіла, яке страшне зробимся в неї те личко гоже. МВ. (О. 1862. III. 43).
Зміст
Сучасні словники
Українські словники
====[https://sum.in.ua/s/Okhyzhity https://sum.in.ua/s/Ozvirity Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]====
ОЗВІРІТИ, рію, ріст, док.
1. Стати жорстоким, лютим, подібним до звіра. Скоро під шомполами показалася кров, і гетьманець зовсім озвірів: — Дужче! Дужче! — ревів він (Іван Багмут, Опов., 1959, 24); — В Сокілці сходку, кажуть, порубав [Махно], в Галещині — сестер милосердних. — Озвірів уже, видно, зовсім. На жінок беззахисних шаблю підняв (Олесь Гончар, II, 1959, 240).
2. Дуже розгніватися, розсердитися; розлютитися. Бугорський одразу озвірів,.. вхопив Тарасового кашкета, швиргонув Тарасові в лице (Степан Васильченко, II, 1959, 376); — Тебе заціпить сьогодні чи ні? — озвірів Тимко (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 19); // Набирати звірячого, злобного виразу (про обличчя, очі).
3. Утратити людську подобу, стати схожим на звіра. Я не хочу на світі завадою буть, Я не хочу вдуріть і живцем озвіріть — Радше темную ніч, аніж світло зустріть! (Іван Франко, XI, 1952, 48).
ОХИЖІТИ, ію, ієш, док., рідко. Розлютуватися, озвіріти. Та кричить же то [панночка], боже! ..Як вона охижіла, яке страшне зробилося в неї те личко гожес!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 111); — Плакати тут треба, а не сміятися, — несподівано охижів Гаркуша (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 50).
Значення
- розлютуватися
- озвіріти,
- розсердитися,
- стати жорстоким.
Ілюстрації
|
|
Див. також
Cпоріднені слова зі словника Грінченка
https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9E%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F
