Відмінності між версіями «Одубіти»
(Створена сторінка: '''Одубіти, -бію, -єш и оду́бти, -бну, -неш, '''''гл. ''1) Окоченѣть, замерзнуть. ''Під таку хвижу не ...) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Одубіти | + | '''Одубіти ''1) Окоченѣть, замерзнуть. ''Під таку хвижу не одно одубіє не тілько п’яне, а й тверезе. ''О. 1861. V. 72. 2) Умереть, околѣть. ''Був батько, та одубів. ''Ном. стр. 39. ''Опівночі нагайка шуміла, а к світові мила одубіла. ''Чуб. V. 729. |
[[Категорія:Од]] | [[Категорія:Од]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | 1)-і́ю, -і́єш, рідко оду́бнути і оду́бти, -бну, -бнеш; мин. ч. одубі́в, рідко оду́бнув, -нула, -нуло і оду́б, -ла, -ло; док., розм. | ||
| + | - Дуже змерзнути; заклякнути, закоцюбнути. | ||
| + | - Втратити чутливість, здатність рухатися; одерев'яніти. | ||
| + | - перен., зневажл. Вмерти. || рідко. Здохнути (про тварин). Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун" | ||
| + | 2)дієслово доконаного виду. Орфографічний словник української мови. | ||
| + | 3)ОДУБІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до одубіти. Хвилю лежав я зовсім одубілий, і мені здавалося, що темні демони пустині з тихим шепотом вдоволення обступають мене (Іван Франко, II, 1950, 93); | ||
| + | // у знач. прикм. Блискуче тепло його [променя] заворушило на травиці одубіле намисто маленьких комашин... (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 146); Маленькі одубілі ручки простяглися з наміром побавитися трохи (Яків Качура, II, 1958, 12); Старі одубілі пальці, неначе граблі, не слухались і не гнулись (Нечуй-Левицький, III, 1956, 222). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 642. | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Holodno2211.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ruka2211.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Sianie2211.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 21:33, 22 листопада 2017
'Одубіти 1) Окоченѣть, замерзнуть. Під таку хвижу не одно одубіє не тілько п’яне, а й тверезе. О. 1861. V. 72. 2) Умереть, околѣть. Був батько, та одубів. Ном. стр. 39. Опівночі нагайка шуміла, а к світові мила одубіла. Чуб. V. 729.
Зміст
Сучасні словники
1)-і́ю, -і́єш, рідко оду́бнути і оду́бти, -бну, -бнеш; мин. ч. одубі́в, рідко оду́бнув, -нула, -нуло і оду́б, -ла, -ло; док., розм. - Дуже змерзнути; заклякнути, закоцюбнути. - Втратити чутливість, здатність рухатися; одерев'яніти. - перен., зневажл. Вмерти. || рідко. Здохнути (про тварин). Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун" 2)дієслово доконаного виду. Орфографічний словник української мови. 3)ОДУБІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до одубіти. Хвилю лежав я зовсім одубілий, і мені здавалося, що темні демони пустині з тихим шепотом вдоволення обступають мене (Іван Франко, II, 1950, 93); // у знач. прикм. Блискуче тепло його [променя] заворушило на травиці одубіле намисто маленьких комашин... (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 146); Маленькі одубілі ручки простяглися з наміром побавитися трохи (Яків Качура, II, 1958, 12); Старі одубілі пальці, неначе граблі, не слухались і не гнулись (Нечуй-Левицький, III, 1956, 222). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 642.
Ілюстрації
|
|
|
