Відмінності між версіями «Безпутний»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Безпутний, -а, -е и безпутній, -я, -є.''' Безпутный, непорядочный. ''І так люде зовуть уже безп...) |
|||
| (не показано 4 проміжні версії ще одного учасника) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Бе]] | [[Категорія:Бе]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/bezputnyj Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | '''БЕЗПУ́ТНИЙ''', той, що відзначається легковажністю; безладний, розгульний. | ||
| + | '''''Вживання у літературі:''''' | ||
| + | *''Мотря спершу дивилася на безпутне життя [Чіпчине] та плакала, та вговорювала Чіпку (Панас Мирний, II, 1954, 161);'' | ||
| + | *''Де цей безпутний Багрич пропадав цілу ніч? Пиячив? У кого? З ким? (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 48); '' | ||
| + | *''Ах ти ж хлоп'я безпутне. Та хіба ж можна на рідну бабусю отаке плести? (Яків Баш, На землі.., 1957, 66); '' | ||
| + | *''Бувай здоровенька і прости, що лист якийсь безпутний — дуже гаряче! (Леся Українка, V, 1956, 54). '' | ||
| + | ===[https://uk.worldwidedictionary.org/безпутний Синонімічний словник української мови]=== | ||
| + | '''БЕЗПУ́ТНИЙ''' розм. той, що діє легковажно, нерозумно або негідно з морального боку. | ||
| + | '''''Вживання у літературі:''''' | ||
| + | *''А коли до отця Вікентія якось, утікаючи від філера, приїхав його безпутний двоюрідний брат, що знюхався з терористами, акції молодого батюшки в очах отця Миколая одразу пішли вгору (М. Стельмах); - Непутящий учень з того Павлика, - порішила вчителька (К. Гордієнко);'' | ||
| + | *''Людям не жаль. "Нехай, кажуть, гине ледача дитина, Коли не зуміла себе шанувать" (Т. Шевченко).'' | ||
| + | ==== Синоніми ==== | ||
| + | НЕПУТЯ́ЩИЙ, ЛЕДА́ЧИЙ, НЕПУ́ТНІЙ | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |||
| + | <gallery> | ||
| + | Файл:Безпутний.jpg#file|Чіпка, герой роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні...", став "пропащою силою" - безпутнім. | ||
| + | Файл:Безпутний_2.jpg | ||
| + | Файл:Безпутний3.jpg | ||
| + | </gallery> | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Джерела== | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 21:12, 24 листопада 2021
Безпутний, -а, -е и безпутній, -я, -є. Безпутный, непорядочный. І так люде зовуть уже безпутною.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БЕЗПУ́ТНИЙ, той, що відзначається легковажністю; безладний, розгульний. Вживання у літературі:
- Мотря спершу дивилася на безпутне життя [Чіпчине] та плакала, та вговорювала Чіпку (Панас Мирний, II, 1954, 161);
- Де цей безпутний Багрич пропадав цілу ніч? Пиячив? У кого? З ким? (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 48);
- Ах ти ж хлоп'я безпутне. Та хіба ж можна на рідну бабусю отаке плести? (Яків Баш, На землі.., 1957, 66);
- Бувай здоровенька і прости, що лист якийсь безпутний — дуже гаряче! (Леся Українка, V, 1956, 54).
Синонімічний словник української мови
БЕЗПУ́ТНИЙ розм. той, що діє легковажно, нерозумно або негідно з морального боку. Вживання у літературі:
- А коли до отця Вікентія якось, утікаючи від філера, приїхав його безпутний двоюрідний брат, що знюхався з терористами, акції молодого батюшки в очах отця Миколая одразу пішли вгору (М. Стельмах); - Непутящий учень з того Павлика, - порішила вчителька (К. Гордієнко);
- Людям не жаль. "Нехай, кажуть, гине ледача дитина, Коли не зуміла себе шанувать" (Т. Шевченко).
Синоніми
НЕПУТЯ́ЩИЙ, ЛЕДА́ЧИЙ, НЕПУ́ТНІЙ
Ілюстрації
