Відмінності між версіями «Жонухна»
| (не показані 8 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ЖОНА́, и́, ж. | |
| + | |||
| + | 1. нар.-поет. Заміжня особа стосовно до свого чоловіка. [Калеб:] Так, брате Джошуе, хай прийде Дженні і скаже нам, чи обіцяв їй Річард її узяти за жону (Л. Укр., III, 1952, 66); Ярина навіть сказала, що вона козацька жона, і що козак її десь воює з поляками (Панч, Гомон. Україна, 1954, 345). | ||
| + | |||
| + | 2. розм., рідко. Те саме, що жі́нка 1. Коли Слободянські сторони доводилось переїздить, то чували, — стара жона викопала печери у крейдяній горі (Вовчок, І, 1955, 180). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 543. | ||
| + | |||
| + | Жона́, ни́, ж. | ||
| + | 1) Женщина. | ||
| + | 2) Жена. Чужі жони хорошії як макув цвіт. Чуб. V. 215. Ти не будеш мені мужем, я тобі жоною. Мет. 70. | ||
| + | 3) Названіе хороводной весенней игры. Грин. ІІІ. 104. Ум. Жонухна . Ой жоно ж моя, жонухно, ревнивее серце моє. Грин. ІІІ. 105. | ||
| + | [https://slovnik-grinchenka.com/zho/zhona/ Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 491.] | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жона 15 11 2021 12 35.jpg.crdownload.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
| Рядок 16: | Рядок 26: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | + | Слово: [http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D0%B0 дружина], [https://slovnik-grinchenka.com/zho/zhona/ жона] | |
| + | [http://%D0%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0 Жона] | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| − | + | http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D0%B0 | |
| + | http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B6%D0%BE%D0%BD%D1%83%D1%85%D0%BD%D0%B0 | ||
| + | https://slovnyk.me/dict/hrinchenko/%D0%B6%D0%BE%D0%BD%D1%83%D1%85%D0%BD%D0%B0 | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] | ||
[[Категорія:Слова 2021 року]] | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 13:34, 18 листопада 2021
Жонухна, -ни, ж. Ум. отъ жона.
Зміст
Сучасні словники
ЖОНА́, и́, ж.
1. нар.-поет. Заміжня особа стосовно до свого чоловіка. [Калеб:] Так, брате Джошуе, хай прийде Дженні і скаже нам, чи обіцяв їй Річард її узяти за жону (Л. Укр., III, 1952, 66); Ярина навіть сказала, що вона козацька жона, і що козак її десь воює з поляками (Панч, Гомон. Україна, 1954, 345).
2. розм., рідко. Те саме, що жі́нка 1. Коли Слободянські сторони доводилось переїздить, то чували, — стара жона викопала печери у крейдяній горі (Вовчок, І, 1955, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 543.
Жона́, ни́, ж. 1) Женщина. 2) Жена. Чужі жони хорошії як макув цвіт. Чуб. V. 215. Ти не будеш мені мужем, я тобі жоною. Мет. 70. 3) Названіе хороводной весенней игры. Грин. ІІІ. 104. Ум. Жонухна . Ой жоно ж моя, жонухно, ревнивее серце моє. Грин. ІІІ. 105. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 491.
Ілюстрації
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D0%B0 http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B6%D0%BE%D0%BD%D1%83%D1%85%D0%BD%D0%B0 https://slovnyk.me/dict/hrinchenko/%D0%B6%D0%BE%D0%BD%D1%83%D1%85%D0%BD%D0%B0
