Жонухна
Жонухна, -ни, ж. Ум. отъ жона.
Зміст
Сучасні словники
ЖОНА́, и́, ж.
1. нар.-поет. Заміжня особа стосовно до свого чоловіка. [Калеб:] Так, брате Джошуе, хай прийде Дженні і скаже нам, чи обіцяв їй Річард її узяти за жону (Л. Укр., III, 1952, 66); Ярина навіть сказала, що вона козацька жона, і що козак її десь воює з поляками (Панч, Гомон. Україна, 1954, 345).
2. розм., рідко. Те саме, що жі́нка 1. Коли Слободянські сторони доводилось переїздить, то чували, — стара жона викопала печери у крейдяній горі (Вовчок, І, 1955, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 543.
Жона́, ни́, ж. 1) Женщина. 2) Жена. Чужі жони хорошії як макув цвіт. Чуб. V. 215. Ти не будеш мені мужем, я тобі жоною. Мет. 70. 3) Названіе хороводной весенней игры. Грин. ІІІ. 104. Ум. Жонухна . Ой жоно ж моя, жонухно, ревнивее серце моє. Грин. ІІІ. 105. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 491.
Ілюстрації
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D0%B0 http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B6%D0%BE%D0%BD%D1%83%D1%85%D0%BD%D0%B0 https://slovnyk.me/dict/hrinchenko/%D0%B6%D0%BE%D0%BD%D1%83%D1%85%D0%BD%D0%B0
