Відмінності між версіями «Клаптош»
| (не показані 5 проміжних версій 3 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Клаптош, -ша, '''''м. ''Складной ножъ. ''Порізав клаптошом. ''Вх. Лем. 425. | + | ''''''Клаптош, -ша,''' '''Жирний текст''''''''м. ''Складной ножъ. ''Порізав клаптошом. ''Вх. Лем. 425. |
[[Категорія:Кл]] | [[Категорія:Кл]] | ||
| + | [[Ніж|file:///C:/Users/user/Desktop/%D0%91%D0%B5%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F%20(1).jpg]] | ||
| + | [[Клаптош|file:///C:/Users/user/Desktop/%D0%91%D0%B5%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F.jpg]] | ||
| + | Складні ножі бічного і фронтального викиду використовуються туристами і мандрівниками, армійськими підрозділами і співробітниками правоохоронних органів. Це своєрідні вироби, які поєднують в собі такі функції: | ||
| + | ''— ріжучий інструмент; | ||
| + | — аварійно-рятувальний інструмент; | ||
| + | — засіб самозахисту. | ||
| + | ''''Курсивний текст'' | ||
| + | Практичні викидні ножі мають свою історію і досить довгу. | ||
| + | Перші спроби створити ножі, в яких клинок витягується самостійно при натисканні важеля, були зроблені дуже давно. | ||
| + | Випускатися спершу кустарним, а потім відносно масовим виробництвом такі вироби стали в XVIII столітті на території Італії. Сьогодні ці вироби відомі нам як італійський стилет. А якщо ви зіткнулися з цим терміном вперше, то слід знати, що, незважаючи на назву, безпосереднього відношення до оригінальних стилетів з фіксованим клинком ці ножі ще не мали. Хоча за пропорціями (довгі і вузькі) їм відповідали. | ||
| + | Перші складні стилети спочатку були дуже великих габаритів (як, втім, більшість складних ножів середземномор'я в ті давні часи). Розміри були настільки великими, що було і незрозуміло толком - великий чи це ніж або все-таки маленький складний меч. | ||
| + | На відміну від сучасних моделей, які можна купити в будь-якому ножове магазині, їх попередники ще не мали запобіжника, який захищав би клинок від випадкового або самовільного розкриття. | ||
| + | Взагалі, історія викидних ножів дуже цікава, з нею пов'язано багато міфів і існує добрий десяток версій їх походження. Однак на сьогоднішній день достовірно відомо, що масове виробництво було розпочато в США на початку XX століття. | ||
| + | Викидні ножі робилися спеціально для моряків, оскільки їх можна було відкрити однією рукою, а морякам під час шторму часто доводилося триматися за борт або інші кріплення і обрізати троси саме однією рукою. | ||
| + | Після Другої світової війни складні ножі з лезами автоматичного викиду пережили пік своєї популярності - в Америці ними користувалися мало не всі поголовно, включаючи інвалідів, що зберегли лише одну руку. | ||
| − | + | У представників кримінальних кіл та вуличних банд викидні ножі, купити які були легко, стали обов'язковим атрибутом, що, звичайно, негативно позначилася на іміджі цих інструментів. | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | Поворотний момент для викидних ножів стався в 1987 році, коли Рон Міллер створив модель з викидних клинком і новим механізмом пружини, розробленим спеціально для армійських підрозділів. Працюючи в тандемі з місцевим майстром Чарльзом Оксом, Міллер удосконалив конструкцію. Партнер запропонував кілька значущих інновацій - для блокування і розблокування клинка був винайдений механізм, здатний фіксувати лезо без важеля, за допомогою пружинного штовхача у внутрішній зоні накладки. Окс також ввів нову концепцію рукояті - заміна заклепок болтами звела до нуля труднощі з розбиранням інструменту для очищення або маніпуляцій з ремонту. | |
| − | + | Оскільки Міллер спочатку ніяк не міг дати своєму дітищу гідне ім'я, врешті-решт він зупинився на найпростішому варіанті: Black Knife - чорний ніж. | |
| − | + | Наступні 7 років виявилися дуже результативними для виробництва. Було випущено і продано 10000 ножів під назвою "Блек Найф". Практичні вироби знайшли застосування як в армійських підрозділах, так і в поліцейських. Досить інтенсивно викидні автоматичні клинки були задіяні під час військових дій у Перській затоці (зокрема, з їх допомогою можна було зручно і швидко звільняти поранених від перешкод у вигляді одягу). | |
| − | + | У 1994 році Рон Міллер помер, і спільну справу Окс очолив вже на самоті, продовжуючи випускати вироби з таким же механізмом викиду, але ще трохи видозміненою конструкцією. Нові моделі відрізнялися від оригіналу наявністю додаткового затиску (для носіння на поясі брюк), в них з'явився також жолобок на рукояті і хвилеподібна заточка. | |
| − | + | Рон Міллер не здогадався свого часу оформити патент на власний винахід, тому вироби з розробленої ним конструкцією були запозичені іншими брендами і в деяких випадках стали основою їхнього успіху. Сьогодні вони виробляються безліччю фірм в самих різних країнах світу і як і раніше користуються величезною популярністю у споживачів. | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
Поточна версія на 20:18, 24 березня 2023
'Клаптош, -ша, Жирний текст'''м. Складной ножъ. Порізав клаптошом. Вх. Лем. 425.file:///C:/Users/user/Desktop/%D0%91%D0%B5%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F%20(1).jpg file:///C:/Users/user/Desktop/%D0%91%D0%B5%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F.jpg Складні ножі бічного і фронтального викиду використовуються туристами і мандрівниками, армійськими підрозділами і співробітниками правоохоронних органів. Це своєрідні вироби, які поєднують в собі такі функції: — ріжучий інструмент; — аварійно-рятувальний інструмент; — засіб самозахисту. ''Курсивний текст Практичні викидні ножі мають свою історію і досить довгу. Перші спроби створити ножі, в яких клинок витягується самостійно при натисканні важеля, були зроблені дуже давно. Випускатися спершу кустарним, а потім відносно масовим виробництвом такі вироби стали в XVIII столітті на території Італії. Сьогодні ці вироби відомі нам як італійський стилет. А якщо ви зіткнулися з цим терміном вперше, то слід знати, що, незважаючи на назву, безпосереднього відношення до оригінальних стилетів з фіксованим клинком ці ножі ще не мали. Хоча за пропорціями (довгі і вузькі) їм відповідали. Перші складні стилети спочатку були дуже великих габаритів (як, втім, більшість складних ножів середземномор'я в ті давні часи). Розміри були настільки великими, що було і незрозуміло толком - великий чи це ніж або все-таки маленький складний меч. На відміну від сучасних моделей, які можна купити в будь-якому ножове магазині, їх попередники ще не мали запобіжника, який захищав би клинок від випадкового або самовільного розкриття.
Взагалі, історія викидних ножів дуже цікава, з нею пов'язано багато міфів і існує добрий десяток версій їх походження. Однак на сьогоднішній день достовірно відомо, що масове виробництво було розпочато в США на початку XX століття.
Викидні ножі робилися спеціально для моряків, оскільки їх можна було відкрити однією рукою, а морякам під час шторму часто доводилося триматися за борт або інші кріплення і обрізати троси саме однією рукою.
Після Другої світової війни складні ножі з лезами автоматичного викиду пережили пік своєї популярності - в Америці ними користувалися мало не всі поголовно, включаючи інвалідів, що зберегли лише одну руку.
У представників кримінальних кіл та вуличних банд викидні ножі, купити які були легко, стали обов'язковим атрибутом, що, звичайно, негативно позначилася на іміджі цих інструментів.
Поворотний момент для викидних ножів стався в 1987 році, коли Рон Міллер створив модель з викидних клинком і новим механізмом пружини, розробленим спеціально для армійських підрозділів. Працюючи в тандемі з місцевим майстром Чарльзом Оксом, Міллер удосконалив конструкцію. Партнер запропонував кілька значущих інновацій - для блокування і розблокування клинка був винайдений механізм, здатний фіксувати лезо без важеля, за допомогою пружинного штовхача у внутрішній зоні накладки. Окс також ввів нову концепцію рукояті - заміна заклепок болтами звела до нуля труднощі з розбиранням інструменту для очищення або маніпуляцій з ремонту.
Оскільки Міллер спочатку ніяк не міг дати своєму дітищу гідне ім'я, врешті-решт він зупинився на найпростішому варіанті: Black Knife - чорний ніж. Наступні 7 років виявилися дуже результативними для виробництва. Було випущено і продано 10000 ножів під назвою "Блек Найф". Практичні вироби знайшли застосування як в армійських підрозділах, так і в поліцейських. Досить інтенсивно викидні автоматичні клинки були задіяні під час військових дій у Перській затоці (зокрема, з їх допомогою можна було зручно і швидко звільняти поранених від перешкод у вигляді одягу). У 1994 році Рон Міллер помер, і спільну справу Окс очолив вже на самоті, продовжуючи випускати вироби з таким же механізмом викиду, але ще трохи видозміненою конструкцією. Нові моделі відрізнялися від оригіналу наявністю додаткового затиску (для носіння на поясі брюк), в них з'явився також жолобок на рукояті і хвилеподібна заточка. Рон Міллер не здогадався свого часу оформити патент на власний винахід, тому вироби з розробленої ним конструкцією були запозичені іншими брендами і в деяких випадках стали основою їхнього успіху. Сьогодні вони виробляються безліччю фірм в самих різних країнах світу і як і раніше користуються величезною популярністю у споживачів.
