Відмінності між версіями «Ключик»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Ключик, -ка, '''''м. ''Ум. отъ '''ключ. '''1) См. '''Ключ. '''2) ''мн. ''Раст. Primula veris. Вх. Пч. І. 12. [[Катего...) |
(→Медіа) |
||
(не показано 6 проміжних версій цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ключик, -ка, '''''м. ''Ум. отъ '''ключ. '''1) См. '''Ключ. '''2) ''мн. ''Раст. Primula veris. Вх. Пч. І. 12. | '''Ключик, -ка, '''''м. ''Ум. отъ '''ключ. '''1) См. '''Ключ. '''2) ''мн. ''Раст. Primula veris. Вх. Пч. І. 12. | ||
[[Категорія:Кл]] | [[Категорія:Кл]] | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | |||
+ | '''[http://sum.in.ua/s/kljuchyk Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]''' | ||
+ | |||
+ | КЛЮ́ЧИК, а, чол. Зменш.-пестл. до ключ 1 1—3. — А це на тобі золотого ключика од палати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 301); Крайнєє з невеликим ключиком у руках працював біля літака (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 128); Гостру розмову запили чаркою, запили і другою, і знову ж треба обережно підбирати ключика до чужої душі, щоб тихцем відчинити її (Михайло Стельмах, I, 1962, 299). | ||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 193. | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ключик1.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ключик2.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ключик3.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ключик4.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|AzFkSD6o3Jk}} | ||
+ | |||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 13:44, 19 жовтня 2018
Ключик, -ка, м. Ум. отъ ключ. 1) См. Ключ. 2) мн. Раст. Primula veris. Вх. Пч. І. 12.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КЛЮ́ЧИК, а, чол. Зменш.-пестл. до ключ 1 1—3. — А це на тобі золотого ключика од палати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 301); Крайнєє з невеликим ключиком у руках працював біля літака (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 128); Гостру розмову запили чаркою, запили і другою, і знову ж треба обережно підбирати ключика до чужої душі, щоб тихцем відчинити її (Михайло Стельмах, I, 1962, 299). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 193.