Відмінності між версіями «Кисло»
(Створена сторінка: '''Кисло, '''''нар. ''Кисло. ''Хоч кисло, хоч прісно усе умісто. ''Посл. Категорія:Ки) |
|||
(не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Кисло, '''''нар. ''Кисло. ''Хоч кисло, хоч прісно усе умісто. ''Посл. | '''Кисло, '''''нар. ''Кисло. ''Хоч кисло, хоч прісно усе умісто. ''Посл. | ||
[[Категорія:Ки]] | [[Категорія:Ки]] | ||
+ | ==Визначення== | ||
+ | Від сл «кислий» | ||
+ | 1.Який має своєрідний гострий смак, схожий на смак оцту, лимона тощо. Чорний терен красувавсь з-під зеленого листу, а покоштував [покуштував], такий-то вже кислий прийшовся! (Марко Вовчок, VI, 1956, 223); Він з жадібністю пив холодний, в міру кислий яблучний квас (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 49); | ||
+ | // у знач. ім. кисле, лого, сер. Що-небудь кисле. | ||
+ | 2. Який утворився внаслідок бродіння. За нею йшов міцний запах маринованого оцту або кислого молока (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 248); Жінки розставляють на майдані столи з білими мережаними скатертями, ставлять борщ, хліб, картоплю, молоко — кисле й солодке (Олександр Довженко, I, 1958, 191); | ||
+ | // Який виділяють бродильні речовини: прокислий (про запах). Кислий дух поту і рощини.. міцно заліг у пекарні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 58); Ляда в чулан [у комірку] одчинилася, і звідти тхнуло тяжким, кислим духом (Степан Васильченко, II, 1959, 17). | ||
+ | 3. перен. Незадоволений, пригнічений, похмурий, сумний. Руське прислів'я каже: «Не робися солодким, бо тебе злижуть; не робися кислим, бо тебе обплюють» (Іван Франко, I, 1955, 29); — Чого ти такий кислий, Яремо? — спитала зразу Надія Василівна, помітивши пригнічений стан свого сусіда (Олександр Копиленко, II, 1961, 526); | ||
+ | ==Література== | ||
+ | Боліла голова. В роті було кисло й гидко (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 459); Ліда знову прихильно нагнула головку ..і розтягла кисло свої широкі, бліді уста (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 386). | ||
+ | ==Ілюстрація== | ||
+ | [[Файл:кисл1.jpeg]] | ||
+ | [[Файл:кисл2.jpeg]] | ||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|hPPH_fqw_3U}} | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 12:12, 21 листопада 2018
Кисло, нар. Кисло. Хоч кисло, хоч прісно усе умісто. Посл.
Визначення
Від сл «кислий» 1.Який має своєрідний гострий смак, схожий на смак оцту, лимона тощо. Чорний терен красувавсь з-під зеленого листу, а покоштував [покуштував], такий-то вже кислий прийшовся! (Марко Вовчок, VI, 1956, 223); Він з жадібністю пив холодний, в міру кислий яблучний квас (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 49); // у знач. ім. кисле, лого, сер. Що-небудь кисле. 2. Який утворився внаслідок бродіння. За нею йшов міцний запах маринованого оцту або кислого молока (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 248); Жінки розставляють на майдані столи з білими мережаними скатертями, ставлять борщ, хліб, картоплю, молоко — кисле й солодке (Олександр Довженко, I, 1958, 191); // Який виділяють бродильні речовини: прокислий (про запах). Кислий дух поту і рощини.. міцно заліг у пекарні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 58); Ляда в чулан [у комірку] одчинилася, і звідти тхнуло тяжким, кислим духом (Степан Васильченко, II, 1959, 17). 3. перен. Незадоволений, пригнічений, похмурий, сумний. Руське прислів'я каже: «Не робися солодким, бо тебе злижуть; не робися кислим, бо тебе обплюють» (Іван Франко, I, 1955, 29); — Чого ти такий кислий, Яремо? — спитала зразу Надія Василівна, помітивши пригнічений стан свого сусіда (Олександр Копиленко, II, 1961, 526);
Література
Боліла голова. В роті було кисло й гидко (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 459); Ліда знову прихильно нагнула головку ..і розтягла кисло свої широкі, бліді уста (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 386).