Відмінності між версіями «Зуспіти»
(не показані 4 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Зу]] | [[Категорія:Зу]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
− | + | ||
+ | [[Академічний тлумачний словник (1970—1980)]] | ||
+ | |||
+ | '''ЗУСПІТИ''', '''ію''', '''ієш''', док., діал. | ||
+ | |||
+ | 1. ''неперех''. '''Встигнути.''' [Пріська:] Нема йому [Петрові], бідному, спокою!.. Коли то ж, коли нанесе його господь до нас — на хвилиночку ту... не зуспієш надивитися, словом перекинутися, як уже й назад їде... (Панас Мирний, V, 1955, 159). | ||
+ | |||
+ | 2. ''перех.'' '''Зустріти, застати.''' [Іван:] Як ось багатир почав за тією дівкою зорити; і де б то він її не зуспів: чи на вулиці, чи на роботі — лізе їй у вічі та й лізе (Марко Кропивницький, I, 1958, 83). | ||
+ | |||
+ | 3. ''неперех.'' '''Несподівано з'явитися.''' І незчулась, як зуспіли Дніпрові дівчата — Та до неї, ухопили, Та й ну з нею гратись, Радісінькі, що піймали (Тарас Шевченко, I, 1963, 359). | ||
+ | Нещастя (горе і т. ін.) зуспіло кого — з кимось трапилося нещастя, когось спіткало горе і т. ін. [Хома (до народу):] Люде добрі! Ви знаєте, яке нас зуспіло нещастя? (Карпенко-Карий, II, 1960, 222). | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zuspity171118.jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zuspity171118(2).jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zuspity171118(4).jpg|x140px]] |
− | + | ||
|} | |} | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 21:06, 17 листопада 2018
Зуспіти, -пію, -єш, гл. Встрѣтить. Ми першого очима зуспіли Чайченка. МВ. II. 95. І не счулась, як зуспіли дніпрові дівчата. Шевч. 359.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗУСПІТИ, ію, ієш, док., діал.
1. неперех. Встигнути. [Пріська:] Нема йому [Петрові], бідному, спокою!.. Коли то ж, коли нанесе його господь до нас — на хвилиночку ту... не зуспієш надивитися, словом перекинутися, як уже й назад їде... (Панас Мирний, V, 1955, 159).
2. перех. Зустріти, застати. [Іван:] Як ось багатир почав за тією дівкою зорити; і де б то він її не зуспів: чи на вулиці, чи на роботі — лізе їй у вічі та й лізе (Марко Кропивницький, I, 1958, 83).
3. неперех. Несподівано з'явитися. І незчулась, як зуспіли Дніпрові дівчата — Та до неї, ухопили, Та й ну з нею гратись, Радісінькі, що піймали (Тарас Шевченко, I, 1963, 359). Нещастя (горе і т. ін.) зуспіло кого — з кимось трапилося нещастя, когось спіткало горе і т. ін. [Хома (до народу):] Люде добрі! Ви знаєте, яке нас зуспіло нещастя? (Карпенко-Карий, II, 1960, 222).