Відмінності між версіями «Балачка»
(→Джерела та література) |
|||
(не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 6: | Рядок 6: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | ''Балачка'' — степовий говір української мови Північного Кавказу, що ним говорять кубанські козаки-чорноморці. Слово «балачка» використовується як назва діалектів, поширених на Кубані, Ставропіллі та на Дону. | ||
+ | БАЛА́ЧКА, и, жін. | ||
+ | |||
+ | 1. Те саме, що розмова. І прийшли вони до мене З серцем щирим для балачки (Володимир Самійленко, I, 1958, 180); В сусідньому купе були чутні балачки (Петро Панч, II, 1956, 272); | ||
+ | // рідше. Пуста, беззмістовна балаканина. Осла взнаєш по вухах, ведмедя — по кігтях, а дурня по балачках (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 254); — Досить балачок. Треба діло робити. Час не стоїть (Андрій Головко, II, 1957, 465). | ||
+ | Балачки розводити — вести пусту розмову. — Виймай, виймай.., — засміявся і Прохор, — ставляй її [пляшку] сюди. Чого було й розводить балачки? (Іван Микитенко, II, 1957, 92). | ||
+ | |||
+ | 2. тільки одн., розм., заст. Говірка, діалект. [Гнат:] Знайомий голос і балачка чисто запорозька. Хто ти? (Карпенко-Карий, II, 1960, 287); [Прокуратор:] Був ібнійський діалект, аттічний, ще не знаю там який, — що не письменник, то й балачка інша, — але гартованої міцно мови.. не мали греки зроду (Леся Українка, III, 1952, 450). | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:толк1.jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:толк2.jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:толк3.jpg|x140px]] |
− | + | ||
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|Cyet4HetUKg}} | ||
+ | {{#ev:youtube|2Ia-13r2lzM}} | ||
+ | {{#ev:youtube|JT5qN68dUBU}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
+ | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%87%D0%BA%D0%B0 | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== |
Поточна версія на 03:30, 5 листопада 2018
Балачка, -ки, ж. Разговоръ, бесѣда; болтовня.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Балачка — степовий говір української мови Північного Кавказу, що ним говорять кубанські козаки-чорноморці. Слово «балачка» використовується як назва діалектів, поширених на Кубані, Ставропіллі та на Дону. БАЛА́ЧКА, и, жін.
1. Те саме, що розмова. І прийшли вони до мене З серцем щирим для балачки (Володимир Самійленко, I, 1958, 180); В сусідньому купе були чутні балачки (Петро Панч, II, 1956, 272); // рідше. Пуста, беззмістовна балаканина. Осла взнаєш по вухах, ведмедя — по кігтях, а дурня по балачках (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 254); — Досить балачок. Треба діло робити. Час не стоїть (Андрій Головко, II, 1957, 465).
Балачки розводити — вести пусту розмову. — Виймай, виймай.., — засміявся і Прохор, — ставляй її [пляшку] сюди. Чого було й розводить балачки? (Іван Микитенко, II, 1957, 92).
2. тільки одн., розм., заст. Говірка, діалект. [Гнат:] Знайомий голос і балачка чисто запорозька. Хто ти? (Карпенко-Карий, II, 1960, 287); [Прокуратор:] Був ібнійський діалект, аттічний, ще не знаю там який, — що не письменник, то й балачка інша, — але гартованої міцно мови.. не мали греки зроду (Леся Українка, III, 1952, 450).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%87%D0%BA%D0%B0