Відмінності між версіями «Шіпатися»
| (не показані 8 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Шіпатися, -паюся, -єшся, '''''гл. ''= '''Чухатися. '''Вх. Зн. 82. | '''Шіпатися, -паюся, -єшся, '''''гл. ''= '''Чухатися. '''Вх. Зн. 82. | ||
| + | ЧУХАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. | ||
| + | |||
| + | 1. Чухати, потирати своє тіло. Загордилася свиня, що об панський тин чухалась (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 125); Короста з них [коней] аж сипалася скрізь, і вже вони чухались об що тільки можна (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 501); В казармі миготів тьмяний каганець. Солдати вкладалися спати, кашляли, чухалися, хрестилися і важко зітхали (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 106); Хлопці сидять на сіні одіті, чухаються, позіхають (Степан Васильченко, III, 1960, 320); | ||
| + | // Чухати потилицю, виявляючи досаду, роздум, занепокоєння, вагання в чому-небудь. Рука мимовіль потяглася, щоб почухати потилицю. — Чухаєтесь, Кириле Остаповичу? ..Хочуть і вам хвоста утнути, га? (Олесь Гончар, II, 1959, 213); | ||
| + | // розм. Рухаючись, ковзатися по чому-небудь. | ||
| + | |||
[[Категорія:Ші]] | [[Категорія:Ші]] | ||
| Рядок 5: | Рядок 11: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
| + | ШІПАТИСЯ | ||
| + | (перен.) поспішати | ||
| + | |||
| + | ПОСПІШАТИ, аю, аєш, недок., ПОСПІШИТИ, шу, шиш, док. | ||
| + | |||
| + | 1. з інфін., з чим і без додатка. Старатися, намагатися якнайшвидше зробити що-небудь, виконати якусь роботу; спішити, квапитися. Вона кидалась до всього, бігала, поспішала перемивати й перетирати, щоб було вільно, коли подруга прийде, щоб побалакати з нею (Панас Мирний, III, 1954, 175); Старий Варчук поспішав скосити перестиглий овес (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 168); Хоч як поспішав Бутаков з роботою, він бачив, що раніше, ніж до Нового року, матеріали його експедиції не потраплять до столиці (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 431); Збоку при смолоскипі двоє бійців кували коня. Вони поспішали, раз у раз поглядаючи у бік кухні, бо турбувались, що за роботою не встигнуть попоїсти (Олесь Гончар, III, 1959, 78); Дякую щиро за згоду перекласти деякі мої оповідання].. Добре, коли б поспішити з виданням (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 458); | ||
| + | // тільки док., перев. з інфін. Надто рано, передчасно зробити що-небудь. Юх, ви люди небораки, — промовляв Василь до різця, з-під якого бігла, крутилася красива стружка, — ох, ви люди білоручки! Поспішили засудити бідного Келембета за отого Ніколаєва (Юрій Яновський, II, 1954, 104); — Як радісно!.. — І радісно й часом дуже сумно. — Ну, що ви? — Так. Поспішив народитись, Михайле Івановичу (Олександр Довженко, I, 1958, 484); | ||
| + | // тільки недок., із запереч. не та інфін. Не виявляти бажання негайно розпочати якусь дію, приступити до якої-небудь справи, роботи. Хмельницький не поспішав штурмувати збаразькі укріплення (Яків Качура, Вибр., 1953, 75). Не поспішаючи — поволі, повагом, не кваплячись. Яків, звернувши на польову дорогу, не поспішаючи, пішов додому (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 10). | ||
| + | |||
| + | 2. Швидко йти, бігти, пливти, їхати і т. ін.; намагатися скоріше потрапити кудись, вчасно прийти, не спізнитися. Швидче [швидше], коню, швидче, коню, Поспішай додому! (Тарас Шевченко, I, 1951, 7); — Лягаймо, невістко, спати, бо завтра треба вдосвіта вставать та на панщину поспішать, — сказала мати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 183); Захар поспішав, піт йому заливав очі (Іван Ле, Право.., 1957, 21); — Хоч і нерано вже, а як поспішу востаннє, то хоч смерком, а таки добреду додому... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 458); Боженко поспішив до гурту поважних людей (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 62); * Образно. Високо-високо, в глибокій, бездонній синяві неба, спокійно, безтурботно поспішали дві легенькі пухнасті хмаринки (Олесь Донченко, II, 1956, 523); | ||
| + | // тільки недок., за ким — чим, розм. Те саме, що устигати. Четвірня [четверня] добрих коней несла легенький фаетон ніби на руках. Осавула ледве поспішав за ним маленькою бідкою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Він сопів, як ковальський міх, і ледве поспішав за Маланкою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 23); | ||
| + | // тільки недок., за чим, перен., рідко. Прагнути не відстати від вимог сучасності, не залишитися позаду. Він [П. Тичина].. свідомо поспішає за революцією, за новим життям (Василь Еллан, II, 1958, 79). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Eca59f.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ps_cat_scratching_1415259564.jpg.814x610_q85.jpg|x140px]] |
| − | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zud_golovy.jpg|x140px]] | |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|siEXakYxpiA}} | ||
| + | {{#ev:youtube|siQXnyjTQ-E}} | ||
| + | |||
| + | |||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | https://www.youtube.com/watch?v=BCz0XNwWdUM | ||
| + | |||
| + | https://www.youtube.com/watch?v=zYXIPPFESZA | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| Рядок 23: | Рядок 48: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] |
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 14:48, 28 листопада 2018
Шіпатися, -паюся, -єшся, гл. = Чухатися. Вх. Зн. 82. ЧУХАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Чухати, потирати своє тіло. Загордилася свиня, що об панський тин чухалась (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 125); Короста з них [коней] аж сипалася скрізь, і вже вони чухались об що тільки можна (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 501); В казармі миготів тьмяний каганець. Солдати вкладалися спати, кашляли, чухалися, хрестилися і важко зітхали (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 106); Хлопці сидять на сіні одіті, чухаються, позіхають (Степан Васильченко, III, 1960, 320); // Чухати потилицю, виявляючи досаду, роздум, занепокоєння, вагання в чому-небудь. Рука мимовіль потяглася, щоб почухати потилицю. — Чухаєтесь, Кириле Остаповичу? ..Хочуть і вам хвоста утнути, га? (Олесь Гончар, II, 1959, 213); // розм. Рухаючись, ковзатися по чому-небудь.
Зміст
Сучасні словники
ШІПАТИСЯ (перен.) поспішати
ПОСПІШАТИ, аю, аєш, недок., ПОСПІШИТИ, шу, шиш, док.
1. з інфін., з чим і без додатка. Старатися, намагатися якнайшвидше зробити що-небудь, виконати якусь роботу; спішити, квапитися. Вона кидалась до всього, бігала, поспішала перемивати й перетирати, щоб було вільно, коли подруга прийде, щоб побалакати з нею (Панас Мирний, III, 1954, 175); Старий Варчук поспішав скосити перестиглий овес (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 168); Хоч як поспішав Бутаков з роботою, він бачив, що раніше, ніж до Нового року, матеріали його експедиції не потраплять до столиці (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 431); Збоку при смолоскипі двоє бійців кували коня. Вони поспішали, раз у раз поглядаючи у бік кухні, бо турбувались, що за роботою не встигнуть попоїсти (Олесь Гончар, III, 1959, 78); Дякую щиро за згоду перекласти деякі мої оповідання].. Добре, коли б поспішити з виданням (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 458); // тільки док., перев. з інфін. Надто рано, передчасно зробити що-небудь. Юх, ви люди небораки, — промовляв Василь до різця, з-під якого бігла, крутилася красива стружка, — ох, ви люди білоручки! Поспішили засудити бідного Келембета за отого Ніколаєва (Юрій Яновський, II, 1954, 104); — Як радісно!.. — І радісно й часом дуже сумно. — Ну, що ви? — Так. Поспішив народитись, Михайле Івановичу (Олександр Довженко, I, 1958, 484); // тільки недок., із запереч. не та інфін. Не виявляти бажання негайно розпочати якусь дію, приступити до якої-небудь справи, роботи. Хмельницький не поспішав штурмувати збаразькі укріплення (Яків Качура, Вибр., 1953, 75). Не поспішаючи — поволі, повагом, не кваплячись. Яків, звернувши на польову дорогу, не поспішаючи, пішов додому (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 10).
2. Швидко йти, бігти, пливти, їхати і т. ін.; намагатися скоріше потрапити кудись, вчасно прийти, не спізнитися. Швидче [швидше], коню, швидче, коню, Поспішай додому! (Тарас Шевченко, I, 1951, 7); — Лягаймо, невістко, спати, бо завтра треба вдосвіта вставать та на панщину поспішать, — сказала мати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 183); Захар поспішав, піт йому заливав очі (Іван Ле, Право.., 1957, 21); — Хоч і нерано вже, а як поспішу востаннє, то хоч смерком, а таки добреду додому... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 458); Боженко поспішив до гурту поважних людей (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 62); * Образно. Високо-високо, в глибокій, бездонній синяві неба, спокійно, безтурботно поспішали дві легенькі пухнасті хмаринки (Олесь Донченко, II, 1956, 523); // тільки недок., за ким — чим, розм. Те саме, що устигати. Четвірня [четверня] добрих коней несла легенький фаетон ніби на руках. Осавула ледве поспішав за ним маленькою бідкою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Він сопів, як ковальський міх, і ледве поспішав за Маланкою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 23); // тільки недок., за чим, перен., рідко. Прагнути не відстати від вимог сучасності, не залишитися позаду. Він [П. Тичина].. свідомо поспішає за революцією, за новим життям (Василь Еллан, II, 1958, 79).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
https://www.youtube.com/watch?v=BCz0XNwWdUM
https://www.youtube.com/watch?v=zYXIPPFESZA
