Відмінності між версіями «Фрела»
(→Медіа) |
(→Фрела і літературі, піснях) |
||
(не показано 5 проміжних версій цього учасника) | |||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Фр]] | [[Категорія:Фр]] | ||
+ | Флоя́ра (від рум. fluier, можливо від лат. flabellum — «віяло») — український народний дерев'яний духовий інструмент. Різновид відкритої флейти, аналогічний тилинці, але має 6 ігрових отворів. Довжина флояри 60 см. Інші назви — флуяра, фуяра, фрілка, фрелка, флоярка, фреля, довбушинка, зубівка. | ||
+ | |||
+ | Виконавці супроводжують свою гру гудінням, яке створює бурдонний фон. У центральній Україні для малої флояри використовують терміни фрілка або зубівка. | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
Рядок 12: | Рядок 15: | ||
флоя́ра = флоє́ра = фуя́ра (зменшено-пестливі — флоя́рочка, фуля́рка) — басова сопілка-зубівка, майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині. Дрімає береза, Заснула смерека, Чути лиш флояру Вівчарську здалека (пісня); Як гуцула не любити, коли гуцул грає, На флоярці, на сопілці й на трембіті знає (коломийка); — Вийди завтра, я винесу флоярочку свою (Г. Хоткевич). | флоя́ра = флоє́ра = фуя́ра (зменшено-пестливі — флоя́рочка, фуля́рка) — басова сопілка-зубівка, майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині. Дрімає береза, Заснула смерека, Чути лиш флояру Вівчарську здалека (пісня); Як гуцула не любити, коли гуцул грає, На флоярці, на сопілці й на трембіті знає (коломийка); — Вийди завтра, я винесу флоярочку свою (Г. Хоткевич). | ||
+ | |||
+ | |||
+ | Назви музичних інструментів, співзвучні зі словом «флояра», зустрічаємо в рукописному словнику кінця XVI ст., упорядкованому С. М. Соловйовим, де в одному ряду перераховуються «сопль, сопель, пищалка, флетня, фуяра, дуда, сурма» та ін. Такий же перелік — у словнику П. Беринди (1627), а пізніше — в словнику П. Житецького, де «феяра» пояснюється як «сополь», «сопель». | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Рядок 25: | Рядок 31: | ||
{{#ev:youtube|C6xBjfKg9o8}} | {{#ev:youtube|C6xBjfKg9o8}} | ||
{{#ev:youtube|w1qO0xfdOnc}} | {{#ev:youtube|w1qO0xfdOnc}} | ||
+ | |||
+ | ==Фрела і літературі, піснях== | ||
+ | |||
+ | Флояра оспівана в численних піснях гуцулів, лемків, бойків. В одній з них співається: | ||
+ | |||
+ | ''Ой піду я бички пасти, | ||
+ | |||
+ | ''На фуяру грати — | ||
+ | |||
+ | ''З тої гори високої | ||
+ | |||
+ | ''В село зазирати.'' | ||
+ | |||
+ | Одна з гуцульських легенд наділяє флояру чарівною силою. Коли люди були бідні і жили в оточенні багатих істот, — говориться в легенді, — Бог дав людині флояру. І досить було людині заграти, як за нею пішли вівці, а це вже багатство для гуцула... | ||
+ | |||
+ | "На камені, верхи, сидів «той», щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру. «Нема моїх кіз… Нема моїх кіз…» — розливалась жалем флояра. Та ось ріжки піднялись вгору, щоки надулись і розплющились очі. «Є мої кози… Є мої кози…» — заскакали радісно згуки…" | ||
+ | — М. М. Коцюбинський «Тіні забутих предків» | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
+ | |||
+ | http://proridne.com/content/%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B8/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%20%D0%90.%20%D0%86.%20%D0%93%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%8E%D0%BA/%D0%A4%D0%BB%D0%BE%D1%8F%D1%80%D0%B0.html | ||
+ | |||
+ | http://proridne.com/content/%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B8/%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%B3%20%D0%9A%D1%83%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B8%20%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D1%85%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%84%D0%BB%D0%BE%D1%8F%D1%80%D0%B8%20(%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B9%20%D0%A0%D0%B5).html | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
+ | http://proridne.com/content/%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B8/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%20%D0%9B.%20%D0%9C.%20%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B0%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9/%D0%A4%D0%BB%D0%BE%D1%8F%D1%80%D0%B0.html | ||
+ | |||
+ | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%BB%D0%BE%D1%8F%D1%80%D0%B0 | ||
+ | |||
+ | http://sum.in.ua/s/flojara | ||
+ | |||
+ | http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%84%D0%BB%D0%BE%D1%8F%D1%80%D0%B0 | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 22:26, 13 жовтня 2018
Фрела, -ли, ж. = Флояра. Вх. Зн. 75.
Флоя́ра (від рум. fluier, можливо від лат. flabellum — «віяло») — український народний дерев'яний духовий інструмент. Різновид відкритої флейти, аналогічний тилинці, але має 6 ігрових отворів. Довжина флояри 60 см. Інші назви — флуяра, фуяра, фрілка, фрелка, флоярка, фреля, довбушинка, зубівка.
Виконавці супроводжують свою гру гудінням, яке створює бурдонний фон. У центральній Україні для малої флояри використовують терміни фрілка або зубівка.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 609.
ФЛОЯ́РА, ФЛОЄ́РА, и, ж. Басова сопілка-зубівка, майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині. Дрімає береза, Заснула смерека, Чути лиш флояру Вівчарську здалека (Пісні та романси.., II, 1956, 166); І наплива з зелених полонин поміж смерек мелодія флояри (Сос., Солов. далі, 1957, 37).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 614.
флоя́ра = флоє́ра = фуя́ра (зменшено-пестливі — флоя́рочка, фуля́рка) — басова сопілка-зубівка, майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині. Дрімає береза, Заснула смерека, Чути лиш флояру Вівчарську здалека (пісня); Як гуцула не любити, коли гуцул грає, На флоярці, на сопілці й на трембіті знає (коломийка); — Вийди завтра, я винесу флоярочку свою (Г. Хоткевич).
Назви музичних інструментів, співзвучні зі словом «флояра», зустрічаємо в рукописному словнику кінця XVI ст., упорядкованому С. М. Соловйовим, де в одному ряду перераховуються «сопль, сопель, пищалка, флетня, фуяра, дуда, сурма» та ін. Такий же перелік — у словнику П. Беринди (1627), а пізніше — в словнику П. Житецького, де «феяра» пояснюється як «сополь», «сопель».
Ілюстрації
Медіа
Фрела і літературі, піснях
Флояра оспівана в численних піснях гуцулів, лемків, бойків. В одній з них співається:
Ой піду я бички пасти,
На фуяру грати —
З тої гори високої
В село зазирати.
Одна з гуцульських легенд наділяє флояру чарівною силою. Коли люди були бідні і жили в оточенні багатих істот, — говориться в легенді, — Бог дав людині флояру. І досить було людині заграти, як за нею пішли вівці, а це вже багатство для гуцула...
"На камені, верхи, сидів «той», щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру. «Нема моїх кіз… Нема моїх кіз…» — розливалась жалем флояра. Та ось ріжки піднялись вгору, щоки надулись і розплющились очі. «Є мої кози… Є мої кози…» — заскакали радісно згуки…" — М. М. Коцюбинський «Тіні забутих предків»
Див. також
Джерела та література
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%BB%D0%BE%D1%8F%D1%80%D0%B0
http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%84%D0%BB%D0%BE%D1%8F%D1%80%D0%B0