Відмінності між версіями «Вовниця»
(→Ілюстрації) |
|||
| (не показано 2 проміжні версії ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Вовниця, -ці, '''''ж. '''''= Вовна. '''Чуб. V. 1143. ''Виженемо овечки, щоб по гірці не ходили, діток малих не будили, щоб вовниці не губили. ''Мил. 44. ''Сінце під його підстилала і теплу вовницю з руна. ''Мкр. Г. 21. | + | '''Вовниця, -ці, '''''ж. '''''= Вовна. '''Чуб. V. 1143. ''Виженемо овечки, щоб по гірці не ходили, діток малих не будили, щоб вовниці не губили. ''Мил. 44. ''Сінце під його підстилала і теплу вовницю з руна. ''Мкр. Г. 21. Вовна — тонка довга шерсть тварин, що використовується в текстильній промисловості як сировина для виготовлення вовняних тканин. Найпоширенішою у світі є овеча вовна, саме тому дуже часто коли говорять про вовну мають на увазі саме її. Часом слово вовна використовують як спеціальний термін на означення овечої шерсті. Наприклад в усій класифікації УКТЗЕД термін «вовна» означає вовну овець або ягнят. Назва «вовна» може також використовуватися для позначення з'єднань волокон з вовни овець або ягнят і видів шерсті (альпака, вігоні, верблюда, кашмірської і кешгорської кіз, лами та і інші).[1] Основними виробниками і експортерами вовни є такі країни: Австралія, Нова Зеландія, Китай, Уругвай, Аргентина, ПАР, країни Середньої Азії. |
| + | |||
| + | У світовій практиці волокна мають різні позначення на етикетках: wool, woll, laine, vune.[2] | ||
[[Категорія:Во]] | [[Категорія:Во]] | ||
| Рядок 18: | Рядок 20: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. — Київ.: Либідь, 2000. — 592 с. | ||
| + | Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навчальний посібник. — Київ: Либідь, 1997. — 464 с. | ||
| + | Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія. — Київ: Либідь, 2000. — 624 с. | ||
| + | (рос.) Кравцова М. Е. История культуры Китая. — СПб., 1999. | ||
| + | (рос.) Маслов А. А. Китай: колокольца в пыли. Странствия мага и интеллектуала. — М., 2003. | ||
| + | Шевчук Л. Т. Китай: соціально-економіко-географічна характеристика / Любов Шевчук. — Львів: Світ, 1999. — 136 с. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] |
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 10:26, 20 листопада 2018
Вовниця, -ці, ж. = Вовна. Чуб. V. 1143. Виженемо овечки, щоб по гірці не ходили, діток малих не будили, щоб вовниці не губили. Мил. 44. Сінце під його підстилала і теплу вовницю з руна. Мкр. Г. 21. Вовна — тонка довга шерсть тварин, що використовується в текстильній промисловості як сировина для виготовлення вовняних тканин. Найпоширенішою у світі є овеча вовна, саме тому дуже часто коли говорять про вовну мають на увазі саме її. Часом слово вовна використовують як спеціальний термін на означення овечої шерсті. Наприклад в усій класифікації УКТЗЕД термін «вовна» означає вовну овець або ягнят. Назва «вовна» може також використовуватися для позначення з'єднань волокон з вовни овець або ягнят і видів шерсті (альпака, вігоні, верблюда, кашмірської і кешгорської кіз, лами та і інші).[1] Основними виробниками і експортерами вовни є такі країни: Австралія, Нова Зеландія, Китай, Уругвай, Аргентина, ПАР, країни Середньої Азії.
У світовій практиці волокна мають різні позначення на етикетках: wool, woll, laine, vune.[2]
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
.jpg)
|
.jpg)
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. — Київ.: Либідь, 2000. — 592 с. Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навчальний посібник. — Київ: Либідь, 1997. — 464 с. Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія. — Київ: Либідь, 2000. — 624 с. (рос.) Кравцова М. Е. История культуры Китая. — СПб., 1999. (рос.) Маслов А. А. Китай: колокольца в пыли. Странствия мага и интеллектуала. — М., 2003. Шевчук Л. Т. Китай: соціально-економіко-географічна характеристика / Любов Шевчук. — Львів: Світ, 1999. — 136 с.
