Відмінності між версіями «Жадати»
(Створена сторінка: '''Жадати, -даю, -єш, '''''гл. ''Желать, жаждать. ''Не той убогий, що мало має, а той, що багацько жа...) |
|||
| (не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | |||
'''Жадати, -даю, -єш, '''''гл. ''Желать, жаждать. ''Не той убогий, що мало має, а той, що багацько жадає. ''Ном. № 1617. ''Вставай, вірний козаче, давно моє серденько тебе жадає. ''Чуб. V. 54. | '''Жадати, -даю, -єш, '''''гл. ''Желать, жаждать. ''Не той убогий, що мало має, а той, що багацько жадає. ''Ном. № 1617. ''Вставай, вірний козаче, давно моє серденько тебе жадає. ''Чуб. V. 54. | ||
[[Категорія:Жа]] | [[Категорія:Жа]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/ Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | |||
| + | ЖАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | 1. Відчувати потребу в чому-небудь, прагнути до здійснення чогось, до оволодіння чимось; бажати, хотіти. — Я собі кращого зятя не жадаю, панове ласкаві! (Марко Вовчок, I, 1955, 210); Виснажені тривалою війною, Росія і Польща жадали миру (Історія УРСР, I, 1953, 283). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | 2. Виражати які-небудь побажання, зичити кому-небудь щось. [Палажка:] Така вже змалку зародилася, — добра нікому не жадає (Панас Мирний, V, 1955, 220); Як хочеться долі і другим жадати, — Тоді пам'ятайте про мене згадати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 424). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | 3. Домагатися чого-небудь у когось; просити що-небудь. Поставив [боярин] на дорозі величезну рогачку і жадав від проїжджих для себе мита (Іван Франко, VI, 1951, 41); — Ви наговорили мені стільки незрозумілого й таємного страхіття, що просто-таки налякали мене.. Я жадала б пояснень (Юрій Смолич, I, 1958, 51). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | 4. Відчувати до кого-небудь нестримне почуття любові. | ||
| + | |||
| + | ===[http://hohlopedia.org.ua/slovnyk_synonimiv_karavanskogo/ Словник синонімів Караванського]=== | ||
| + | |||
| + | ЖАДАТИ (чого) бажати, хотіти, мріяти про, ід. у сні бачити що; (добра) зичити; (пояснень) просити, домагатися, вимагати; (любови) згоряти від. | ||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 501. | ||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | http://hohlopedia.org.ua/slovnyk_synonimiv_karavanskogo/search/?word=%E6%E0%E4%E0%F2%E8&select=slovnyk_synonimiv_karavanskogo | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Історико-філософський факультет]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 18:22, 26 листопада 2017
Жадати, -даю, -єш, гл. Желать, жаждать. Не той убогий, що мало має, а той, що багацько жадає. Ном. № 1617. Вставай, вірний козаче, давно моє серденько тебе жадає. Чуб. V. 54.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЖАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.
1. Відчувати потребу в чому-небудь, прагнути до здійснення чогось, до оволодіння чимось; бажати, хотіти. — Я собі кращого зятя не жадаю, панове ласкаві! (Марко Вовчок, I, 1955, 210); Виснажені тривалою війною, Росія і Польща жадали миру (Історія УРСР, I, 1953, 283).
2. Виражати які-небудь побажання, зичити кому-небудь щось. [Палажка:] Така вже змалку зародилася, — добра нікому не жадає (Панас Мирний, V, 1955, 220); Як хочеться долі і другим жадати, — Тоді пам'ятайте про мене згадати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 424).
3. Домагатися чого-небудь у когось; просити що-небудь. Поставив [боярин] на дорозі величезну рогачку і жадав від проїжджих для себе мита (Іван Франко, VI, 1951, 41); — Ви наговорили мені стільки незрозумілого й таємного страхіття, що просто-таки налякали мене.. Я жадала б пояснень (Юрій Смолич, I, 1958, 51).
4. Відчувати до кого-небудь нестримне почуття любові.
Словник синонімів Караванського
ЖАДАТИ (чого) бажати, хотіти, мріяти про, ід. у сні бачити що; (добра) зичити; (пояснень) просити, домагатися, вимагати; (любови) згоряти від.
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 501.
