Відмінності між версіями «Кльока»
(→Джерела та література) |
|||
| (не показані 12 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | '''КВО́ЧКА''', и, ж. | |
| + | |||
| + | 1. Курка, що висиджує або водить курчат. На дворі зозуляста квочка, надувшись та настовбурчившись рябеньким пір’ячком, водила шестеро курчат (Коцюб., І, 1955, 47); — Сядь, Юрку, хоч на хвилинку. Коли не сядеш, квочка буде тікати з гнізда, курчат не висидить (Томч., Жменяки, 1964, 177); * Образно. Одне може сьогодні Леся сказати про себе: не була ніколи затурканою, обмеженою квочкою (Вільде, На порозі, 1955, 57); * У порівн. Стара, мов та квочка, ходила сюди й туди (Фр., II, 1950, 23). | ||
| + | |||
| + | 2. астр. Народна назва сузір’я з кількох, розташованих купкою, невеликих зірок; сузір’я Плеяд. Микола не міг одірвати очей від неба, водив очима за зірками, придивлявсь до густої Квочки, до Воза, до Волосожара (Н.-Лев., II, 1956, 173); На йому [небі] між зорями купкою срібних цвяшків високо вибралася вже Квочка (Вас., І, 1959, 146). | ||
| + | ''' | ||
| + | |||
| + | '''Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 138.'''''' | ||
| + | |||
| + | '''Кво́чка''' (зменшено-пестливе — кво́чечка) — | ||
| + | |||
| + | 1) курка, що висиджує або водить курчат; символ клопітливої, дбайливої матері; за повір’ям, гості в хаті мають сідати, щоб квочка сиділа на яйцях, а не тікала з гнізда; не годиться в хаті свистати чи грати, коли квочка сидить на яйцях; гніздо з-під квочки не можна викидати, а пустити на воду, щоб шуліки не нападали на курчат, а ворони не дзьобали гнізда; всі ці прикмети спрямовані на оберігання господинями свого нехитрого господарства. На дворі зозуляста квочка… водила шестеро курчат (М. Коцюбинський); Куря квочці не розкаже (приказка); | ||
| + | |||
| + | 2) (з великої літери) народна назва сузір’я з кількох розташованих куркою невеликих зірок; сузір’я Плеяди; в народі його ще називають Віз, Чепіги, Косарі; у народній свідомості асоціюється із так званим «зоряним весіллям», яке лише «закохані можуть побачити». | ||
| + | |||
| + | '''Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 280-281.''' | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kloka1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kloka2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:kloka3.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kloka4.jpeg|x140px]] |
|} | |} | ||
| Рядок 21: | Рядок 37: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] |
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 14:39, 21 листопада 2017
Кльо́ка, -ки, ж. = Квочка. Когут топче курку, від чого вона зносить покладки, стає клюкою, яка кльоче. Шух. І. 238.
Зміст
Сучасні словники
КВО́ЧКА, и, ж.
1. Курка, що висиджує або водить курчат. На дворі зозуляста квочка, надувшись та настовбурчившись рябеньким пір’ячком, водила шестеро курчат (Коцюб., І, 1955, 47); — Сядь, Юрку, хоч на хвилинку. Коли не сядеш, квочка буде тікати з гнізда, курчат не висидить (Томч., Жменяки, 1964, 177); * Образно. Одне може сьогодні Леся сказати про себе: не була ніколи затурканою, обмеженою квочкою (Вільде, На порозі, 1955, 57); * У порівн. Стара, мов та квочка, ходила сюди й туди (Фр., II, 1950, 23).
2. астр. Народна назва сузір’я з кількох, розташованих купкою, невеликих зірок; сузір’я Плеяд. Микола не міг одірвати очей від неба, водив очима за зірками, придивлявсь до густої Квочки, до Воза, до Волосожара (Н.-Лев., II, 1956, 173); На йому [небі] між зорями купкою срібних цвяшків високо вибралася вже Квочка (Вас., І, 1959, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 138.'
Кво́чка (зменшено-пестливе — кво́чечка) —
1) курка, що висиджує або водить курчат; символ клопітливої, дбайливої матері; за повір’ям, гості в хаті мають сідати, щоб квочка сиділа на яйцях, а не тікала з гнізда; не годиться в хаті свистати чи грати, коли квочка сидить на яйцях; гніздо з-під квочки не можна викидати, а пустити на воду, щоб шуліки не нападали на курчат, а ворони не дзьобали гнізда; всі ці прикмети спрямовані на оберігання господинями свого нехитрого господарства. На дворі зозуляста квочка… водила шестеро курчат (М. Коцюбинський); Куря квочці не розкаже (приказка);
2) (з великої літери) народна назва сузір’я з кількох розташованих куркою невеликих зірок; сузір’я Плеяди; в народі його ще називають Віз, Чепіги, Косарі; у народній свідомості асоціюється із так званим «зоряним весіллям», яке лише «закохані можуть побачити».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 280-281.
Ілюстрації
|
|
|
|
