Відмінності між версіями «Соколя»
| (не показані 4 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | [[Файл:Соколя.jpeg|200px|thumb|right]] | ||
| + | |||
| + | ==Словник Грінченка== | ||
'''Соколя, -ляти, '''''с. ''Соколенокъ. Мил. 219. ''Ой високо соколяті угору літати. ''Мет. 8. | '''Соколя, -ляти, '''''с. ''Соколенокъ. Мил. 219. ''Ой високо соколяті угору літати. ''Мет. 8. | ||
[[Категорія:Со]] | [[Категорія:Со]] | ||
| − | + | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/sokolja Академічний тлумачний словник ]=== | ||
| + | |||
| + | '''СОКОЛЯ́,''' яти, сер. | ||
| + | |||
| + | 1. Пташа соколиці. | ||
| + | |||
| + | 2. Пестл. до сокіл 1 2, 3. Ой, на нашій Чорногорі сніги забіліли, Як радянські соколята до нас прилетіли (Коломийки, 1969, 393); — Оце косарі. Оце робота, — удавано захоплюючись, узявся в боки Повчанський. — Спасибі, соколята (Зінаїда Тулуб, Людолови, 1,1957, 90); Всі живі і здорові, то як же не взятися за щоку та не кигикнути ташанською чайкою: «Сини ж мої, соколята, тільки ж вами я й багата!..» Уже б вона й заспівала, та невістки соромиться (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 216). | ||
| + | |||
| + | ===[http://orfograf_ukr.academic.ru/163487/%D1%81%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F Орфографічний словник української мови]=== | ||
| + | |||
| + | '''Соколя́''' | ||
| + | іменник середнього роду, істота | ||
| + | |||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | http://orfograf_ukr.academic.ru/163487/%D1%81%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2014 року]] | ||
Поточна версія на 14:21, 10 грудня 2014
Зміст
Словник Грінченка
Соколя, -ляти, с. Соколенокъ. Мил. 219. Ой високо соколяті угору літати. Мет. 8.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник
СОКОЛЯ́, яти, сер.
1. Пташа соколиці.
2. Пестл. до сокіл 1 2, 3. Ой, на нашій Чорногорі сніги забіліли, Як радянські соколята до нас прилетіли (Коломийки, 1969, 393); — Оце косарі. Оце робота, — удавано захоплюючись, узявся в боки Повчанський. — Спасибі, соколята (Зінаїда Тулуб, Людолови, 1,1957, 90); Всі живі і здорові, то як же не взятися за щоку та не кигикнути ташанською чайкою: «Сини ж мої, соколята, тільки ж вами я й багата!..» Уже б вона й заспівала, та невістки соромиться (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 216).
Орфографічний словник української мови
Соколя́ іменник середнього роду, істота
Тлумачення слова у сучасних словниках
Джерела та література
http://orfograf_ukr.academic.ru/163487/%D1%81%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F
