Відмінності між версіями «Гладуля»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Гладуля, -лі, '''''ж. '''''= Гладуха. '''Ком. ІІ. стр. 103. Категорія:Гл) |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показані 10 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Гладуля, -лі, '''''ж. '''''= Гладуха. '''Ком. ІІ. стр. 103. | '''Гладуля, -лі, '''''ж. '''''= Гладуха. '''Ком. ІІ. стр. 103. | ||
[[Категорія:Гл]] | [[Категорія:Гл]] | ||
| + | |||
| + | ==Словник української мови в 11 т.== | ||
| + | ГЛАДУ́Н, а, чол. | ||
| + | |||
| + | 1. розм. Непомірно повна людина; товстун. Над водою розлігся розпачливий зойк отця Миколая, який незграбно шубовснув у воду. — Рятуйте, ..потопаю... — На здоров'ячко, гладуне, — крізь зуби процідив Мар'ян (Михайло Стельмах, I, 1962, 598); * Образно. Метушня й сіпанина продовжувалася зо чверть години. Але врешті-решт бджоли зіпхнули-таки всіх опецькуватих гладунів [шершнів] униз на землю й засипано стали обвіватися крилечками (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 50). | ||
| + | |||
| + | 2. діал. Глек, глечик. Зоя залізла до комори шукати межи гладунами відповідного кисляку на вечерю (Ольга Кобилянська, III, 1956, 505). | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:gladyn1.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|WA7MTMGPr5k}} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | *[https://bestfacts.com.ua/najtsikavishe/najtovstisha-lyudina-v-sviti.html] | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 12:49, 20 листопада 2018
Гладуля, -лі, ж. = Гладуха. Ком. ІІ. стр. 103.
Зміст
Словник української мови в 11 т.
ГЛАДУ́Н, а, чол.
1. розм. Непомірно повна людина; товстун. Над водою розлігся розпачливий зойк отця Миколая, який незграбно шубовснув у воду. — Рятуйте, ..потопаю... — На здоров'ячко, гладуне, — крізь зуби процідив Мар'ян (Михайло Стельмах, I, 1962, 598); * Образно. Метушня й сіпанина продовжувалася зо чверть години. Але врешті-решт бджоли зіпхнули-таки всіх опецькуватих гладунів [шершнів] униз на землю й засипано стали обвіватися крилечками (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 50).
2. діал. Глек, глечик. Зоя залізла до комори шукати межи гладунами відповідного кисляку на вечерю (Ольга Кобилянська, III, 1956, 505).
Ілюстрації
|
