Відмінності між версіями «Гулі»
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
'''ІІ. Гулі. '''Употребляется какъ глаголъ: гулять. ''Не плач, дитинко, гулі підемо. Що на нашій та гулиці. все гулі та гулі. ''Грин. ІІІ. 72. Употребляется какъ существительное: гулянье, бездѣйствіе. ''Гулі не одного в лапті обули. ''Ном. № 12559. | '''ІІ. Гулі. '''Употребляется какъ глаголъ: гулять. ''Не плач, дитинко, гулі підемо. Що на нашій та гулиці. все гулі та гулі. ''Грин. ІІІ. 72. Употребляется какъ существительное: гулянье, бездѣйствіе. ''Гулі не одного в лапті обули. ''Ном. № 12559. | ||
| − | |||
| + | |||
| + | '''ГУЛІ 1''', ів, мн., розм. Веселе, з розвагами, танцями і т. ін. проведення часу. [Савка:] Дурний якийсь вигадав ті гулі проти ночі! (Степан Васильченко, III, 1960, 61); — Поки не почалася жнив'яна пора, молодь охоче затіває гулі (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 44). | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 190. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 190. | ||
| − | ГУЛІ 2, | + | '''ГУЛІ 2,''' мн. (одн. ґуля, і, жін.), нар.-поет. Голуби. Цитьте, гулі, не гудіте, Спить матуся, не збудіте (Павло Чубинський, V, 1874, 454); Люлі, люлі, люлі, прилетіли гулі, гулі, гулі, голуби, сірі, білі та рябі (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 15). |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 191. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 191. | ||
[[Категорія:Гу]] | [[Категорія:Гу]] | ||
| + | [[Гуляти1.jpeg]] | ||
| + | [[гули3.jpeg 259 × 194, 10 КБ]] | ||
Поточна версія на 23:04, 15 грудня 2013
І. Гулі, меж. Употребляется для призыва голубей. Гулі, гулі, голуби, ви летіте сюди! Чуб. III. 192.
ІІ. Гулі. Употребляется какъ глаголъ: гулять. Не плач, дитинко, гулі підемо. Що на нашій та гулиці. все гулі та гулі. Грин. ІІІ. 72. Употребляется какъ существительное: гулянье, бездѣйствіе. Гулі не одного в лапті обули. Ном. № 12559.
ГУЛІ 1, ів, мн., розм. Веселе, з розвагами, танцями і т. ін. проведення часу. [Савка:] Дурний якийсь вигадав ті гулі проти ночі! (Степан Васильченко, III, 1960, 61); — Поки не почалася жнив'яна пора, молодь охоче затіває гулі (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 44).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 190.
ГУЛІ 2, мн. (одн. ґуля, і, жін.), нар.-поет. Голуби. Цитьте, гулі, не гудіте, Спить матуся, не збудіте (Павло Чубинський, V, 1874, 454); Люлі, люлі, люлі, прилетіли гулі, гулі, гулі, голуби, сірі, білі та рябі (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 15).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 191.Гуляти1.jpeg гули3.jpeg 259 × 194, 10 КБ
