Гулі

І. Гулі, меж. Употребляется для призыва голубей. Гулі, гулі, голуби, ви летіте сюди! Чуб. III. 192.

ІІ. Гулі. Употребляется какъ глаголъ: гулять. Не плач, дитинко, гулі підемо. Що на нашій та гулиці. все гулі та гулі. Грин. ІІІ. 72. Употребляется какъ существительное: гулянье, бездѣйствіе. Гулі не одного в лапті обули. Ном. № 12559.

ГУЛІ 1, ів, мн., розм. Веселе, з розвагами, танцями і т. ін. проведення часу. [Савка:] Дурний якийсь вигадав ті гулі проти ночі! (Степан Васильченко, III, 1960, 61); — Поки не почалася жнив'яна пора, молодь охоче затіває гулі (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 44). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 190.

ГУЛІ 2, мн. (одн. ґуля, і, жін.), нар.-поет. Голуби. Цитьте, гулі, не гудіте, Спить матуся, не збудіте (Павло Чубинський, V, 1874, 454); Люлі, люлі, люлі, прилетіли гулі, гулі, гулі, голуби, сірі, білі та рябі (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 15).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 191.Гуляти1.jpeg гули3.jpeg 259 × 194, 10 КБ