Відмінності між версіями «Початок княжіння Володимира у Києва»
(Скасування редагування № 100 користувача Matasar.ei (обговорення)) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
У рік 6488 [980]. І став княжити Володимир у Києві один. І поставив він кумири<sup>1</sup> на погорбі, поза двором теремним: Перуна<sup>2</sup> дерев’яного, — а голова його [була] срібна, а вус — золотий,— і Хорса<sup>3</sup>, і Дажбога<sup>4</sup>, і Стрибога<sup>5</sup>, і Сімаргла<sup>6</sup>, і Мокош<sup>7</sup>. І приносили їм [люди] жертви, називаючи їх богами, і приводили синів своїх і жертвували [їх цим] бісам, і оскверняли землю требами своїми. І осквернилася жертвами їхніми земля Руськая і пагорб той. Але преблагий бог не хоче смерті грішникам; на тім пагорбі нині є церква святого Василія<sup>8</sup> [Великого], як ото ми потім скажемо. Та ми до попереднього повернемось. | У рік 6488 [980]. І став княжити Володимир у Києві один. І поставив він кумири<sup>1</sup> на погорбі, поза двором теремним: Перуна<sup>2</sup> дерев’яного, — а голова його [була] срібна, а вус — золотий,— і Хорса<sup>3</sup>, і Дажбога<sup>4</sup>, і Стрибога<sup>5</sup>, і Сімаргла<sup>6</sup>, і Мокош<sup>7</sup>. І приносили їм [люди] жертви, називаючи їх богами, і приводили синів своїх і жертвували [їх цим] бісам, і оскверняли землю требами своїми. І осквернилася жертвами їхніми земля Руськая і пагорб той. Але преблагий бог не хоче смерті грішникам; на тім пагорбі нині є церква святого Василія<sup>8</sup> [Великого], як ото ми потім скажемо. Та ми до попереднього повернемось. | ||
| − | + | ||
| + | |||
<sup>1.</sup>''Кумир – дерев’яний ідол язичницького бога.''<br /> | <sup>1.</sup>''Кумир – дерев’яний ідол язичницького бога.''<br /> | ||
<sup>2.</sup>''Перун — в старослов'янській міфології бог грому і блискавки, повелитель дощу, творець земних урожаїв та покровитель хліборобства. Також він бог-воїн, справедливий і суворий месник, покровитель війська та коваль багатства. Імовірно син Сварога.'' <br /> | <sup>2.</sup>''Перун — в старослов'янській міфології бог грому і блискавки, повелитель дощу, творець земних урожаїв та покровитель хліборобства. Також він бог-воїн, справедливий і суворий месник, покровитель війська та коваль багатства. Імовірно син Сварога.'' <br /> | ||
| Рядок 11: | Рядок 12: | ||
''Літопис руський. К.: Дніпро, 1989— С. 47.'' | ''Літопис руський. К.: Дніпро, 1989— С. 47.'' | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Історія України]] | ||
Поточна версія на 21:44, 19 березня 2012
У рік 6488 [980]. І став княжити Володимир у Києві один. І поставив він кумири1 на погорбі, поза двором теремним: Перуна2 дерев’яного, — а голова його [була] срібна, а вус — золотий,— і Хорса3, і Дажбога4, і Стрибога5, і Сімаргла6, і Мокош7. І приносили їм [люди] жертви, називаючи їх богами, і приводили синів своїх і жертвували [їх цим] бісам, і оскверняли землю требами своїми. І осквернилася жертвами їхніми земля Руськая і пагорб той. Але преблагий бог не хоче смерті грішникам; на тім пагорбі нині є церква святого Василія8 [Великого], як ото ми потім скажемо. Та ми до попереднього повернемось.
1.Кумир – дерев’яний ідол язичницького бога.
2.Перун — в старослов'янській міфології бог грому і блискавки, повелитель дощу, творець земних урожаїв та покровитель хліборобства. Також він бог-воїн, справедливий і суворий месник, покровитель війська та коваль багатства. Імовірно син Сварога.
3.Хорс - божество небесного сяючого кола, джерело благодійства у східних слов'ян.
4.Дажбог, або Даждьбог — син Сварога, бог Сонця. Податель добра і багатства, божество достатку. Опікун громади й народу.
5.Стрибог (Стривер) — бог вітру, точніше, дід і володар вітрів. Його атрибути: лук і стріли.
6.Сіма́ргл (іноді Семаргл) — бог вогню, один із головніших слов'янських богів.
7.Мокош (Мокоша) — богиня материнства, милосердя, щастя і нещастя, жіночої половини, гадань, рукоділля, покровителька джерел і святих колодязів, врожаю, охоронниця корів.
8.Василій Великий, Святий Василій (гр. Μέγας Βασίλειος) (329-379) - святий, архієпископ Кесарії Каппадокійської в Малій Азії, визначний церковний діяч, один з Отців Церкви.
Літопис руський. К.: Дніпро, 1989— С. 47.
