Відмінності між версіями «Арабка»
(→Тлумачний словник) |
(→Тлумачний словник) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ара́бка, -ки,''' ''ж.'' Арабская женщина. Желех. | '''Ара́бка, -ки,''' ''ж.'' Арабская женщина. Желех. | ||
| − | == | + | ==Араби== |
Араби ів, мн. (одн. араб, а, ч.; арабка, и, ж.). Група народів, що становить основне населення Передньої Азії і Північної Африки. Прислужниці арабки, туркені., розносять кофе, фрукти й шербети (ГІ.-Лев., II, 1956, 446); Котиться з Африки хвиля.. І може, та хвиля, що мила ноги араба, набігає тепер на мої ноги, як символ єднання… (Коцюб., II, 1955, 291); Основну масу населення Південно-Західної Азії становлять араби (Ек. геогр. заруб, країн, 1956, 237). | Араби ів, мн. (одн. араб, а, ч.; арабка, и, ж.). Група народів, що становить основне населення Передньої Азії і Північної Африки. Прислужниці арабки, туркені., розносять кофе, фрукти й шербети (ГІ.-Лев., II, 1956, 446); Котиться з Африки хвиля.. І може, та хвиля, що мила ноги араба, набігає тепер на мої ноги, як символ єднання… (Коцюб., II, 1955, 291); Основну масу населення Південно-Західної Азії становлять араби (Ек. геогр. заруб, країн, 1956, 237). | ||
===Соціальна роль жінки в арабських країнах і сучасність=== | ===Соціальна роль жінки в арабських країнах і сучасність=== | ||
Версія за 16:27, 5 грудня 2013
Ара́бка, -ки, ж. Арабская женщина. Желех.
Зміст
Араби
Араби ів, мн. (одн. араб, а, ч.; арабка, и, ж.). Група народів, що становить основне населення Передньої Азії і Північної Африки. Прислужниці арабки, туркені., розносять кофе, фрукти й шербети (ГІ.-Лев., II, 1956, 446); Котиться з Африки хвиля.. І може, та хвиля, що мила ноги араба, набігає тепер на мої ноги, як символ єднання… (Коцюб., II, 1955, 291); Основну масу населення Південно-Західної Азії становлять араби (Ек. геогр. заруб, країн, 1956, 237).
Соціальна роль жінки в арабських країнах і сучасність
У мусульманському світі жіноче питання здобуває особливу гостроту. Більшість країн, одержавши незалежність, знаходяться на другому етапі визвольного руху. Цей період насичений подіями, у яких виявляється активність усіх прошарків суспільства, у тому числі і жінок. Мова йде про ліквідацію наслідків колоніального минулого. В обговоренні всіх цих питань не остання роль належить жінці, що колись не мріяла вийти за межі будинку і родини. Однак, незважаючи на самітницький спосіб життя й удавану ізоляцію від суспільно-політичного життя, жінки арабських держав брали активну участь у національно-визвольному русі. Так, наприклад, алжирські жінки знаходилися разом з чоловіками в партизанських загонах. Туніські жінки шили одяг для бійців, доглядали за пораненими. Після перемоги національно-визвольних революцій у багатьох арабських країнах питання про емансипацію жінок стало набирати силу. Становище арабських жінок із усією гостротою було розглянуто на перших двох конференціях солідарності народів Азії й Африки в 1957- 1958 роках. Делегати конференції у своїх виступах і резолюціях з питання про становище жінок указували на те, що жіноче питання неможливо вирішити доти, доки не буде вирішене питання про вільний і незалежний шлях розвитку тієї чи іншої країни. Важливим кроком на шляху розгляду жіночого питання стало проведення в Бейруті в 1974 р. семінару, присвяченого проблемі положення жінок у законодавстві арабських країн у світлі міжнародних угод укладених в межах Організації Об'єднаних Націй. У його роботі взяли участь представники 12 арабських країн. Обговорювалися три проблеми: 1) жінка і праця; 2) жінка і закони, що регулюють цивільний стан; 3) жінка і політика. Були розроблені і прийняті 30 рекомендацій, що зводилися до наступного: дотримуватися принципів рівності чоловіків і жінок у галузі трудових відносин; установити мінімальний вік для вступу в шлюб (дівчинам-18 років, юнакам-21 рік); надати дівчині право самій вирішувати питання про заміжжя; заборонити полігамію; визнати за жінкою право брати участь у політичній і профспілковій діяльності. Позитивне: у даних документах уперше положення жінки розглядається в соціальному плані. Негативне: немає ні слова про перегляд і ліквідацію законодавчим шляхом ісламських уявлень про жінку, крім того, дані резолюції носять рекомендаційний характер. У конституціях арабських держав проголошується принцип рівноправності, а в деяких з цих держав (Єгипет, Лівія, Алжир, Марокко) беруть на себе охорону родини і надають жінкам політичні права. В арабських державах, що одержали незалежність, відбуваються глибокі соціальні процеси. Час усе активніше висуває в суспільному житті жіноче питання, як проблему величезної соціальної важливості. Враховуючи необхідність країн, що розвиваються, у новому осмисленні ролі жінки в суспільстві і родині, мусульманські ідеологи дуже часто висловлюються з жіночого питання. У засобах масової інформації йде ідеологічна боротьба навколо цієї проблеми. Головним під час обговорення є питання про те, чи можливо надати мусульманській жінці права і волю західноєвропейського зразка. При розгляді питання необхідно враховувати глибоко сталі в суспільній свідомості і повсякденному житті релігійні уявлення про роль жінки насамперед як охоронниці домашнього вогнища, хоча Коран і шаріат визнають за жінкою визначені соціальні права й обов'язки. Фундаменталісти (прихильники строгих консервативних позицій) виступають проти надання мусульманкам рівних прав з чоловіками у всіх сферах суспільно-політичної діяльності. Вони посилаються на Коран і вимагають відновити його законоположення щодо жінок. Модерністи висловлюються за пристосування Корана до нових, сучасних вимог. Однак і ті й інші, заявляють про те, що в ісламі жіноче питання вирішено ідеально. Мусульманські ідеологи дискутують з багатьох злободенних тем: чи може жінка працювати поза будинком, і якщо так, кому належить її заробітна платня; чи може жінка одержати професію й освіту; з питання укладання і розірвання шлюбу, тощо. Повній участі жінок у сфері суспільного виробництва, у сфері політичного життя своїх держав, у сфері культури заважають не тільки релігійні догми, що зберігалися століттями, але і низка об'єктивних причин, пов'язаних із залишками колоніалізму, з відсталим розвитком національної економіки і з дискримінацією в оплаті праці. Ще є дуже сильні забобони, що зміцнилися в поглядах на жінку і жіночу працю. Однак, погоджуючись з тим, що зростаючий рівень життя не може забезпечити один чоловік, а також з огляду на те, що розлучених жінок стає усе більше, мусульманські ідеологи-модерністи змушені розробити концепцію, яка виправдовуватиме процес залучення жінки до праці. Серед причин, що заважають жінці гідно реалізувати себе, слід також зазначити масову неграмотність. Незважаючи на ряд прийнятих ООН і урядами деяких арабських країн документів про рівноправність жінок у родинно-шлюбних відносинах, фактично можна сказати про дискримінацію жінок з цього питання. Так, чоловік платить викуп за дружину і вона стає його власністю, що перетворює жінку в предмет торгу. Також чоловіки зловживають своїм правом на розлучення. Як висновок: свідченням пробудження мусульманських жінок і прилученням їх до суспільно-політичного життя є факти скликання з'їздів жінок, створення жіночих організацій, вироблення політичних резолюцій і рекомендацій з вимогою широких демократичних свобод і визнання за жінкою права на працю, утворення, перегляд існуючого родинно-шлюбного права. Також необхідно відзначити проведення дискусій зі становища жінок у засобах масової інформації з закликом переглянути ісламські закони, які регламентують життя мусульманок з урахуванням сучасних реалій і віянь часу.
Ілюстрації
|
|
|
|
