|
|
| (не показані 6 проміжних версій 2 учасників) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| | + | ==Словник Бориса Грінченка== |
| | '''Італія, -лії, '''''ж. ''Италія. Федьк. І. 55. | | '''Італія, -лії, '''''ж. ''Италія. Федьк. І. 55. |
| | | | |
| − | ==Символи держави== | + | ==Сучасні словники== |
| − | ===Прапор Італії=== | + | Тлумачення слова у сучасних словниках |
| − | [[Зображення:Italia_italia.png|x140px]] | + | ===[http://slovopedia.org.ua/29/53382/12156.html УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)]=== |
| − | '''Прапор Італії''' - один з державних символів Італійської Республіки, являє собою прямокутне полотнище, яке складається з трьох вертикальних рівновеликих смуг: зеленої у древкового краю, білої - в середині,
| + | '''ІТАЛІЯ''' |
| − | і червоної - у вільного краю полотнища. Відношення ширини прапора до його довжини - 2:3.
| + | #Держава в Європі, над Середземним, Ліґурійським, Тірренським, Іонічним та Адріатичним м.; складається з 20 автономних обл.; анклави на території І. - держави Ватикан, Сан-Марино. У межах І. пд. частина Альп з масивом Монблан на кордоні з Францією та Швейцарією, пласке, алювіальне Паданське плоскогір'я, обмежене пасмами Альп з пн., Апеннінський півостр. з ланцюгами Апеннін, довж. 1350 км, що простягаються через увесь півостр. та острови: Сицилія, Сардинія, Ліпарські, Тосканські та ін.; гори й височини займають 77% території країни; часті землетруси, згаслі та діючі вулкани, найактивніші: Стромболі, Етна. Клімат субтропічний середземноморський, літо гаряче й сухе, зима волога й тепла, в Альпах гірський, із помітно вираженою ярусністю; густа мережа рік, особливо на пн. країни; на пд. частина рік влітку пересихає; багато оз. післяльодовикового періоду (в Альпах), тектонічного та вулканічного п |
| | + | #В античну добу назва пд. частини Апеннінського півостр., поступово поширена на пн. території. |
| | | | |
| − | '''Історія'''
| + | ===[http://slovopedia.org.ua/35/53382/96563.html Орфографічний словник української мови]=== |
| − | Італійський прапор, розроблений при Наполеона, наближений до дизайну революційного прапора Франції. За основу взяті геральдичні кольори Мілана (хрест Амвросія Медіоланського), білий і червоний, а
| + | '''Іта́лія''' - іменник жіночого роду |
| − | також зелений - колір форми місцевої поліції. Затверджено як прапор Ціспаданской республіки 9 грудня 1797. Згодом ці ж кольору використовувалися у прапорі наполеонівського королівства Італія.
| + | |
| − | Після падіння Наполеона використання триколора було припинено до епохи Рісорджіменто. Саме під цим прапором з подачі Гарібальді відбулося об'єднання Італії. В об'єднаному Італійському королівстві
| + | |
| − | на триколор був накладений традиційний герб правлячої Савойської династії.
| + | |
| − | 6 липня 2005 парламент Італії прийняв закон, відповідно до якого в Італії за наругу над національним прапором братимуть штраф від 1000 до 1500 євро.
| + | |
| | | | |
| − | ===Національний гімн=== | + | ==Ілюстрації== |
| − | Італійський гімн, відомий також як " Брати Італії "і" Пісня італійців "- неофіційно був гімном Італійської Республіки з 12 жовтня 1946. 17 листопада 2005 Сенат у першому читанні прийняв закон про
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
| − | офіційне гімні, проте далі закон не пройшов і гімн так і залишився на неофіційному рівні. Текст гімну був написаний восени 1847 Гоффредо Мамелі, а музика, трохи пізніше, композитором Мікелем Новара.
| + | |- valign="top" |
| − | У 80-і роки XX століття також широко був поширений уривок з опери Джузеппе Верді "Набукко", який виконувався в якості гімну.
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1005204_italy.gif|x200px]] |
| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Italyвпапрп1.jpg|x200px]] |
| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Italyаіпвулаовржлд.jpg|x200px]] |
| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:20131108140754.jpg|x200px]] |
| | + | |} |
| | + | ==Медіа== |
| | + | {{#ev:youtube|OeCzAXF6mGE}} |
| | + | {{#ev:youtube|xWynNxpxsYQ}} |
| | | | |
| − | ===Герб=== | + | ==Аудіо== |
| − | Офіційна емблема Італійської Республіки була оприлюднена Президентом Італії Енріко де Никола 5 травня 1948. Ескіз емблеми був зроблений художником Паоло Паскетто, який виграв це право у конкурсах 1946
| + | ===Гімн Італії=== |
| − | і 1947 років серед 500 інших кандидатів і майже 800 ескізів.
| + | <flashmp3>Gimn-Gimn-Italii-so-slovami.mp3</flashmp3> |
| − | Емблема містить білу п'ятикутну зірку з червоними краями, накладену на зубчате колесо з п'ятьма спицями, що стоїть між оливковою гілкою зліва і дубовою справа. Зелені гілки зв'язані разом
| + | ===Adriano Celentano - ''Amore no''=== |
| − | червоною стрічкою з написом "Італійська Республіка" (італ. REPUBBLICA ITALIANA) заголовними білими буквами
| + | <flashmp3>Adriano-Celentano-8-Amore-no.mp3</flashmp3> |
| − | [[Зображення:Герб-Италиииииииииии.gif.jpg|x140px]]
| + | ===Adriano Celentano - ''La Shate Mi Cantare''=== |
| | + | <flashmp3>Adriano-Celentano-La-Shate-Mi-Cantare.mp3</flashmp3> |
| | | | |
| | + | ==Див. також== |
| | + | *[[Італійський]] |
| | | | |
| | + | ==Зовнішні посилання== |
| | + | *[http://svit.ukrinform.ua/Italy/italy.php Країни світу - Італія] |
| | + | *[http://italia.com.ua/ Відпочинок в Італії] |
| | | | |
| − | ==Адміністративний поділ==
| + | [[Категорія:Іт,Їт]] |
| − | Столиця держави - Рим. Країна поділена на 20 областей - Валле-д'Аоста, Ломбардія, Трентіно-Альто Адідже, Фріулі-Венеція Джулія, П'ємонт, Лігурія, Венето, Тоскана, Умбрія, Емілія-Романья, Марке, Абруццо, Лаціо, Молізе, Базіліката, Кампанія, Калабрія, Апулья, Сардинія і Сицилія, (з яких 5 - Сицилія, Сардинія, Трентіно-Альто-Адідже, Валле-д'Аоста і Фріулі-Венеція Джулія - мають особливий статус), що включають як адміністративно-територіальної одиниці 110 провінцій. Провінції у свою чергу діляться на комуни, в загальній складності комун 8101. В автономних областях є свої парламенти - обласні ради та уряду - джунти, які мають повноваження в питаннях місцевого самоврядування.
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] |
| − | '''Додаток: таблиця у зовнішніх посиланнях:
| + | |
| − | {| class="wikitable sortable" style="text-align:right"
| + | |
| − | ! style="width:100px" |
| + | |
| − | ! style="width:80px" |
| + | |
| − | ! style="width:80px" |
| + | |
| − | ! style="width:80px" |
| + | |
| − | |-
| + | |
| − | ! Область
| + | |
| − | | Абруццо
| + | |
| − | | Апулія
| + | |
| − | | Базіліката
| + | |
| − | |Валле-д'Аоста
| + | |
| − | | Венето
| + | |
| − | |Калабрія
| + | |
| − | | Кампанія
| + | |
| − | |Лаціо
| + | |
| − | | Лігурія
| + | |
| − | |Ломбардія
| + | |
| − | | Марке
| + | |
| − | |Молізе
| + | |
| − | |П'ємонт
| + | |
| − | |Сардинія
| + | |
| − | |Сицилія
| + | |
| − | |Тоскана
| + | |
| − | |Трентіно - Альто-Адідже
| + | |
| − | |Умбрія
| + | |
| − | |Фріулі-Венеція-Джулія
| + | |
| − | |Емілія-Романья
| + | |
| − | |-
| + | |
| − | ! Столиця
| + | |
| − | | Л'Акуїла
| + | |
| − | |Барі
| + | |
| − | |Потенца
| + | |
| − | |Аоста
| + | |
| − | |Венеція
| + | |
| − | |Катандзаро
| + | |
| − | |Неаполь
| + | |
| − | |Рим
| + | |
| − | |Генуя
| + | |
| − | |Мілан
| + | |
| − | |Анкона
| + | |
| − | |Кампобассо
| + | |
| − | |Турин
| + | |
| − | |Кальярі
| + | |
| − | |Палермо
| + | |
| − | |Флоренція
| + | |
| − | |Тренто
| + | |
| − | |Перуджа
| + | |
| − | |Трієст
| + | |
| − | |Болонья
| + | |
| − | |-
| + | |
| − | ! Площа (км)
| + | |
| − | |10794
| + | |
| − | |19362
| + | |
| − | |9992
| + | |
| − | |3263
| + | |
| − | |18391
| + | |
| − | |15080
| + | |
| − | |13595
| + | |
| − | |17207
| + | |
| − | |5421
| + | |
| − | |23861
| + | |
| − | |9694
| + | |
| − | |4438
| + | |
| − | |25399
| + | |
| − | |24090
| + | |
| − | |25708
| + | |
| − | |22997
| + | |
| − | |13607
| + | |
| − | |8456
| + | |
| − | |7855
| + | |
| − | |22124
| + | |
| − | |-
| + | |
| − | ! Населення
| + | |
| − | |1324000
| + | |
| − | |4076000
| + | |
| − | |591000
| + | |
| − | |126000
| + | |
| − | |4832000
| + | |
| − | |2007000
| + | |
| − | |5811000
| + | |
| − | |5561000
| + | |
| − | |1610000
| + | |
| − | |9642000
| + | |
| − | |1553000
| + | |
| − | |320000
| + | |
| − | |4401000
| + | |
| − | |1666000
| + | |
| − | |5030000
| + | |
| − | |3677000
| + | |
| − | |1007000
| + | |
| − | |884000
| + | |
| − | |1222000
| + | |
| − | |4276000
| + | |
| − | |-
| + | |
| | | | |
| | + | ==Цікаве про Італію== |
| | + | ===Символи держави=== |
| | + | ====Прапор Італії==== |
| | + | [[Файл:Italia_italia.png|міні|ліворуч|Прапор Італії]] '''Прапор Італії''' - один з державних символів Італійської Республіки, являє собою прямокутне полотнище, яке складається з трьох вертикальних рівновеликих смуг: зеленої у древкового краю, білої - в середині, і червоної - у вільного краю полотнища. Відношення ширини прапора до його довжини - 2:3. |
| | | | |
| | + | ====Національний гімн==== |
| | + | Італійський гімн, відомий також як " Брати Італії "і" Пісня італійців "- неофіційно був гімном Італійської Республіки з 12 жовтня 1946. 17 листопада 2005 Сенат у першому читанні прийняв закон про офіційне гімні, проте далі закон не пройшов і гімн так і залишився на неофіційному рівні. Текст гімну був написаний восени 1847 Гоффредо Мамелі, а музика, трохи пізніше, композитором Мікелем Новара. |
| | + | У 80-і роки XX століття також широко був поширений уривок з опери Джузеппе Верді "Набукко", який виконувався в якості гімну. |
| | | | |
| − | ==Політична структура== | + | ====Герб==== |
| − | Глава держави - Президент Італії. | + | [[Файл:C3E5F0E120C8F2E0EBE8E8.jpg|міні|праворуч|Герб Італії]]Офіційна емблема Італійської Республіки була оприлюднена Президентом Італії Енріко де Никола 5 травня 1948. Ескіз емблеми був зроблений художником Паоло Паскетто, який виграв це право у конкурсах 1946 і 1947 років серед 500 інших кандидатів і майже 800 ескізів. |
| | + | Емблема містить білу п'ятикутну зірку з червоними краями, накладену на зубчате колесо з п'ятьма спицями, що стоїть між оливковою гілкою зліва і дубовою справа. Зелені гілки зв'язані разом червоною стрічкою з написом "Італійська Республіка" (італ. REPUBBLICA ITALIANA) заголовними білими буквами |
| | + | |
| | + | ===Адміністративний поділ=== |
| | + | '''Столиця держави -''' Рим. |
| | + | |
| | + | '''Країна поділена на 20 областей -''' Валле-д'Аоста, Ломбардія, Трентіно-Альто Адідже, Фріулі-Венеція Джулія, П'ємонт, Лігурія, Венето, Тоскана, Умбрія, Емілія-Романья, Марке, Абруццо, Лаціо, Молізе, Базіліката, Кампанія, Калабрія, Апулья, Сардинія і Сицилія, (з яких 5 - Сицилія, Сардинія, Трентіно-Альто-Адідже, Валле-д'Аоста і Фріулі-Венеція Джулія - мають особливий статус), що включають як адміністративно-територіальної одиниці 110 провінцій. |
| | + | |
| | + | Провінції у свою чергу діляться на комуни, в загальній складності комун 8101. |
| | + | |
| | + | В автономних областях є свої парламенти - обласні ради та уряду - джунти, які мають повноваження в питаннях місцевого самоврядування. |
| | + | |
| | + | ===Політична структура=== |
| | + | '''Глава держави -''' Президент Італії. |
| | | | |
| | Виконавчу владу і Уряд очолює Голова Ради міністрів Італії. | | Виконавчу владу і Уряд очолює Голова Ради міністрів Італії. |
| | | | |
| − | Міністерства Італії: | + | '''Міністерства Італії:''' |
| | | | |
| | Міністерство закордонних справ | | Міністерство закордонних справ |
| Рядок 146: |
Рядок 82: |
| | Міністерство соціального забезпечення | | Міністерство соціального забезпечення |
| | Міністерство образотворчих мистецтв | | Міністерство образотворчих мистецтв |
| − | Законодавча влада - Двопалатний парламент Італії, який обирається на 5 років.
| |
| | | | |
| − | Палата депутатів Італії - 630 членів.
| + | '''Законодавча влада -''' Двопалатний парламент Італії, який обирається на 5 років. |
| − | Сенат Італії - 315 членів.
| + | |
| − | Провідні політичні партії - Ліві демократи, Демократичний союз, Італійська народна партія, Об'єднані християнські демократи, " Народ свободи ", Ліга Півночі. Партії об'єднані в коаліції - права ( Народ свободи, ХДП, Ліга Півночі), і ліву (ДПЛС, СП, Народна партія, екологісти).
| + | |
| − | Міжнародне членство:
| + | |
| | | | |
| − | ООН ( 1955)
| + | '''Палата депутатів Італії -''' 630 членів. |
| − | НАТО ( 1949)
| + | |
| − | РЄ ( 1949)
| + | |
| − | ЄС ( 1957)
| + | |
| − | Група десяти ( 1964)
| + | |
| − | Профспілки та інші громадські організації:
| + | |
| | | | |
| − | Загальна італійська конфедерація праці (ВІКТ) утворилася в 1906. Чисельністю 3,5 млн членів. Входить до Європейської конфедерації профспілок (ЄКП). У 1948 створена Італійська конфедерація профспілок трудящих (ІКПТ). Італійський союз праці був утворений в 1950 р.
| + | '''Сенат Італії -''' 315 членів. |
| | | | |
| − | В 1972 Загальна італійська конфедерація праці, Італійська конфедерація профспілок трудящих та Італійський союз праці об'єдналися у федерацію.
| + | '''Провідні політичні партії -''' Ліві демократи, Демократичний союз, Італійська народна партія, Об'єднані християнські демократи, " Народ свободи ", Ліга Півночі. Партії об'єднані в коаліції - права ( Народ свободи, ХДП, Ліга Півночі), і ліву (ДПЛС, СП, Народна партія, екологісти). |
| − | | + | |
| − | Національна ліга кооперативів заснована в 1886. Об'єднує 7920 кооперативів. Входить до Міжнародний кооперативний альянс.
| + | |
| − | | + | |
| − | Християнська асоціація італійських трудящих - католицька організація полупрофсоюзного типу, створена Ватиканом в 1945. Чисельність 500 тис. членів.
| + | |
| − | | + | |
| − | ==Зовнішня політика Італії==
| + | |
| − | Аж до 1861 року Італія була роздроблена, тому численні італійські держави вели власну зовнішню політику, орієнтуючись на сусідні потужні держави.
| + | |
| − | | + | |
| − | З 1861 року політика об'єднаної Італії була спрямована на приєднання областей з проживаючими там італійцями, а саме - Папську область, Трентіно, Істрію, Далмацію. Також Італія прагнула створити власну колоніальну імперію. Під час франко-прусської війни 1870 року Італія приєднала Папську область. Далі орієнтувалася у зовнішній політиці на Німеччину, так як бажала зміцнитися в Тунісі, на який також претендувала Франція. Однак через бажання приєднати Істрію і Трентіно, Італія вступає в протистояння з Австро-Угорщиною в кінці XIX - початку XX ст.
| + | |
| − | | + | |
| − | З 1914 року Італія веде переговори з Антантою, перебуваючи в союзі з Німеччиною, торгуючись з ними. У підсумку в 1915 році країни Антанти обіцяють Італії бажані території, якщо вона погодиться виступити на боці Антанти. І в 1915 році Італія нападає на Австро-Угорщину. За результатами Паризької мирної конференції 1918 Італія отримала Істрію, Трентіно і ряд островів в Адріатичному морі. Після Першої світової війни у Італії з'явився новий суперник - Королівство Сербів, Хорватів і Словенців, в 1929 стали Югославією.
| + | |
| − | | + | |
| − | Після приходу фашистів до влади зовнішня політика Італії стає вкрай радикальною. Конфлікти з Югославією стають актуальними аж до закінчення Другої світової війни, за результатами якої Італія повернула Далмацію, Істрію Югославії, надала незалежність Албанії.
| + | |
| − | | + | |
| − | Одним з найважливіших зовнішньополітичних подій стало підписання у лютому 1947 року в Парижі мирного договору союзників з Італією. Згідно з угодою в Італії розпускалися фашистські організації, виводилися окупаційні війська, визначалися кордони, заборонялося розміщення військових баз на італійській території. Після Другої світової війни політика Італії була пасивною, країна йшла в руслі НАТО і США зокрема. У країні домінувало уявлення про роль Італії як про роль "середньої держави". 4 квітня 1949 у Вашингтоні відбулося офіційне підписання Північноатлантичного договору. Разом з представниками США, Франції, Великобританії, Бельгії, Канади, Голландії, Люксембурга, Норвегії, Данії, Португалії та Ісландії Північноатлантичний пакт підписав і представник італійського уряду - міністр закордонних справ К. Сфорца. Міністр закордонних справ Сфорца активно сприяв також вступу Італії до Європейського рада (1949), і в Європейське об'єднання вугілля і сталі (1951)
| + | |
| − | | + | |
| − | Італія в кінці 1955 року стала членом ООН.
| + | |
| − | | + | |
| − | У квітні 1966 року відбувся перший офіційний візит до Італійської Республіки міністра закордонних справ СРСР А. А. Громико. Візит не тільки дав конкретні результати у сфері двосторонніх відносин, але й привів до певного зближення позицій СРСР та Італії з різних питань.
| + | |
| − | | + | |
| − | У 1972 р. уряд Італії уклало угоду з США про надання американським атомним підводним човнам бази на о-ві Маддалена майже одночасно з підписанням протоколу про політичні консультації з Радянським Союзом. Радянсько-німецькі відносини 70-х років розвиваються в цілому по висхідній лінії, відрізняються великою насиченістю та результативністю. Подальше зміцнення відносин було зроблено в 1975 році підписанням радянсько-італійській декларації, в якій було підкреслено прагнення до розвитку дружніх відносин між Італією і СРСР.
| + | |
| − | | + | |
| − | До кінця 70-х років пасивність італійської сторони в Західній Європі компенсувалася тільки банальними риторичними зізнаннями у вірності європеїзм. На рубежі 80-х років маятник італійської зовнішньої політики, що коливається між Західною Європою і США, застиг в американській фазі.
| + | |
| − | | + | |
| − | Наприкінці 80-х ця ідеологія почала змінюватися у зв'язку з подіями в сусідній Югославії. Італія почала приділяти більше уваги процесам на пост'югославском просторі і в цілому в Середземномор'ї. На початку 80-х років середземноморської політики Італії був наданий новий стимул. Країна змогла придбати значну самостійність від своїх партнерів по блоку НАТО і почати проводити свій курс в даному регіоні. Серед конкретних проявів італійської політики в цей час можна назвати укладення договорів про військове та економічне співробітництво з Мальтою в 1980 р., участь італійців у міжнародних силах в Лівані в 1982-84 рр.., Операції з очищення від мін Суецького каналу в 1984 році.
| + | |
| − | | + | |
| − | Починаючи з другої половини 90-х років, на перше місце в зовнішньополітичному курсі Італії вийшла проблема, пов'язана з визначенням країни в Європейському Союзі. Насамперед, зверталася увага на питання про введення єдиної європейської валюти ЄВРО.
| + | |
| − | | + | |
| − | Італія брала участь у Балканської операції НАТО, в Косовській операції, а також відправила своїх солдат в Ірак і Афганістан.
| + | |
| − | | + | |
| − | На початку XXI століття країна разом з Грецією, Словенією, Хорватією, Боснією і Герцеговиною, Албанією взяла участь у висуванні нового субрегіонального проекту - Адріатичної і Іонічне ініціативи (АИИ). Конференція на рівні міністрів закордонних справ була проведена 20 травня 2000 року в італійському місті Анкона і відкрила Італії нові канали впливу на Балкани. Також після створення АИИ Італія практично стала однією з головних західноєвропейських країн, здатних регулювати післякризовий розвиток на Балканах, яке давало Італії можливість утвердитися в ролі одного з центрів тяжіння для країн Південно-Східної Європи.
| + | |
| − | | + | |
| − | Саме після кризи в Косово відбулася трансформація ідеї "середньої держави" в ідею "світу протагоністів" [5], тобто світу, в якому Італії відведено важливе місце. Пізніше Італія оголосила Балкани зоною своєї "відповідальності" в рамках НАТО.
| + | |
| − | | + | |
| − | Після подій 11 вересня 2001 р. Італія направила свої зусилля на відновлення контактів між західним та ісламським світом.
| + | |
| − | | + | |
| − | У 2001-2006 роках прем'єр-міністр і міністри закордонних справ Італії здійснили ряд візитів з метою налагодження діалогу палестинської та ізраїльської адміністрації за посередництвом Риму в дозволі регіонального кризи. Вперше державний візит президента Італії до Туреччини відбувся 22 листопада 2005 року. К. Чапмен висловив підтримку в прагненні Туреччини стати членом Євросоюзу, а також акцентував увагу на тому, що країна і її керівництво повинні докласти зусиль для досягнення стандартів, прийнятих в ЄС.
| + | |
| − | | + | |
| − | Сучасний етап італійської зовнішньої політики можна охарактеризувати досить теплими відносинами з Росією. Починаючи з 2000 р., після першого офіційного візиту до Італії президента Росії В. В. Путіна, зароджується взаємна симпатія між двома країнами, згодом активно розвиває двостороннє співробітництво. Напередодні саміту Росія-ЄС 04.11.2003 відбувся державний візит Президента Росії до Італії. За неповний рік, це була вже шоста зустріч, що не може не доводити активну співпрацю і тісні ділові відносини між двома країнами. Знаковою подією в двосторонньому взаємодії стало підписання в червні 2004 р. міжурядової Угоди про спрощення видачі віз громадянам РФ та Італійської Республіки, яке полегшило взаємні контакти для молоді, діячів науки, культури, підприємців, держслужбовців двох країн.
| + | |
| − | | + | |
| − | До зовнішньополітичних пріоритетів Італії відносяться: Середземномор'ї, Балканський регіон, США, Європейський союз, країни Центральної і Східної Європи, Росія.
| + | |
| − | | + | |
| − | ==Історія==
| + | |
| − | | + | |
| − | ===Етимологія===
| + | |
| − | Походження слова Italia точно не відомо. Згідно з найбільш поширеною точкою зору термін прийшов з Греції і означає "країна телят" [6] [7] [8]. Бик був символом народів, що населяли південь Італії, і часто зображувався буцаються римську Вовчицю. Спочатку назва Italia застосовувалося тільки до тієї частини території, яку тепер займає Південна Італія (сучасна провінція Калабрія).
| + | |
| − | | + | |
| − | ===Стародівній Рим===
| + | |
| − | У V-III століттях до н. е.. територія Італії була основною частиною Римської держави
| + | |
| − | | + | |
| − | ===Середні століття===
| + | |
| − | Характерною формою італійського середньовічного держави були міста-держави з республіканським ладом. У містах Північної і Середньої Італії в XIV - XVI століттях склалися ранньокапіталістичні відносини. Так, Венецією управляли дожі, а в Генуї, Флоренції, Лукка і інших містах склався спадковий аристократичний лад ( Медічі у Флоренції і т. п.) До кінця Середньовіччя Італія та Німеччина - єдині з країн Західної Європи, залишалися роздробленими.
| + | |
| − | | + | |
| − | ===Епоха відродження===
| + | |
| − | У XVI столітті на значній частині Італії закріпилося панування Іспанії, після війни за Іспанський спадок 1701 - 1714 - панування австрійських Габсбургів. З кінця XVIII століття в Італії розгорнувся рух за національне визволення та ліквідацію територіальної роздробленості ( Рісорджіменто). З кінця XVIII століття по 1814 Італія - під французькою окупацією, на її території були створені залежні від наполеонівської Франції держави, якими управляли родичі або ставленики Наполеона. Віденський конгрес 1814 - 1815 реставрував в Італії феодально-абсолютистські монархії.
| + | |
| − | | + | |
| − | ===Новий час===
| + | |
| − | Боротьбою за єдину Італію керували карбонарії, "Молода Італія" та інші організації, ключовими фігурами в яких були Джузеппе Гарібальді і Джузеппе Мадзіні. До кінця 1860 територія Італії була в основному об'єднана навколо Сардинського королівства (з 1861 Італійське королівство), в 1870 до Італійського королівства було приєднано Рим.
| + | |
| − | | + | |
| − | ===XX століття===
| + | |
| − | У 1914 році підписано Декларацію Італії про нейтралітет у початку світової війни. У квітні 1915 року Італія підписує угоду з країнами Антанти про участь у війні на їхньому боці. У травні того ж року відбувається оголошення Італією війни Австро-Угорщини, а потім Німеччини. Серпень 1917 в Італії відбувається антивоєнний повстання робітників у Турині. У січні 1919 року відбувається утворення католицької Народної партії (впоследнствіі - Християнсько-Демократична партія) У березні 1919 року виникає фашистський рух (освіта першого "бойового союзу") У серпні 1919 року в країні проводиться виборча реформа (введення голосування за партійними списками і пропорційна система представництва в палаті депутатів) січня 1921 ознаменований освітою Комуністичної партії Італії (КПІ, з 1944 - ІКП). У листопаді того ж року відбувається перетворення фашистських "бойових спілок" в партію.
| + | |
| − | В 1922, після походу чорносорочечників на Рим та вручення королю своїх вимог, до влади прийшли фашисти, які встановили диктатуру на чолі з Беніто Муссоліні ( 1922 - 1943). 7 лютого 1924 відбувається встановлення дипломатичних відносин між Італією і СРСР В 1929, згідно Латеранського договору, Італією гарантований суверенітет Ватикану. Італія захопила Ефіопію ( 1935 - 1936), Албанію ( 1939). Уклавши військовий союз з нацистською Німеччиною і Японією, Італія в 1940 вступила до Другу світову війну. У 1940 військові дії Італії на Балканах (проти Греції та Югославії). У 1941 році відбулося співучасть Італії в гітлерівській агресії проти СРСР; воєнної поразки Італії у Східній Африці. 1941 ознаменований оголошенням Італією і Німеччиною війни США. У 1943 році відбулася капітуляція Італії перед Об'єднаними Націями і створення в Римі Комітету національного визволення з участю 6 антифашистських партій. У вересні 1943 року нацистська окупація Північної і Центральної Італії ("республіка Сало") У червні 1944 звільнення Риму; створення єдиної партизанської партії. У цьому ж році відбувається відновлення повних дипломатичних відносин з Радянським Союзом. У грудні 1944 підписані Римські протоколи (угода між англо-американським командуванням і силами Опору про взаємодію на заключному етапі війни і подальшої долі партизанських формувань).
| + | |
| − | | + | |
| − | В 1945 діями руху Опору (вища точка - Квітневе повстання 1945) і англо-американських військ в Італії був повалений фашистський режим.
| + | |
| − | | + | |
| − | В 1946 Італія стала парламентською республікою.
| + | |
| − | | + | |
| − | У листопаді 1947 прийнята Конституція Італійської Республіки, вона офіційно вступила в силу 1 січня 1948. Після Другої світової війни на політичній арені утвердилася Християнсько-демократична партія Італії (ХДП), яка формувала уряду в 1945 - 1981 і в 1987 - 1992. У 1948 році проходять парламентські вибори, закріпили встановлення політичного панування ХДП. Березень 1949 - приєднання Італії до НАТО. У 1960 відбувається активізація неофашизму і підйом масового антифашистського руху. 1969-"Спекотна осінь" (боротьба за нові умови колективних трудових угод і розширення прав робітників організацій) 1976-1979 політика "національної солідарності". 1978 відбувається викрадення і вбивство терористами з "Червоних бригад" голови ХДП А. Моро У 1980 році відбувся прихід до влади пятіпартійной коаліції.
| + | |
| − | | + | |
| − | Січень 1991 XX з'їзд ІКП і припинення її існування (освіта Демократичної партії лівих сил і партії Комуністичного відтворення) 1991-1993 перехід від пропорційної виборчої системи до мажоритарної; операція "Чисті руки" і криза традиційних урядових партій.
| + | |
| − | | + | |
| − | У 1993 році відбулося приєднання Італії до Маастрихтського договору.
| + | |
| − | | + | |
| − | Різке посилення корупції в усіх ланках влади призвело до зміни виборчої системи. 4 серпня 1993 був схвалений новий закон про парламентські вибори.
| + | |
| − | | + | |
| − | 1994 рік і перемога на парламентських виборах блоку правих партій ("Вперед Італія", Ліга Півночі і Національний Альянс) 1996 рік і перемога на виборах лівоцентристської коаліції "Олива".
| + | |
| − | | + | |
| − | 1996-2001 рік лівоцентристи у влади (уряду Р. Проді, М. Д'алеми, Дж. Амато).
| + | |
| − | | + | |
| − | ===XXI століття===
| + | |
| − | Повоєнна історія Італії характеризується частою зміною урядів. Уряд Сильвіо Берлусконі, сформований в квітні 2005, стало вже п'ятдесят дев'ятим за рахунком.
| + | |
| − | | + | |
| − | 9-10 квітня 2006 відбулися вибори в палату депутатів Італії. Перемогла лівоцентристська опозиція на чолі з Романо Проді (блок "Уніон").
| + | |
| − | | + | |
| − | Романо Проді отримав перемогу з мінімальною перевагою - трохи більше 25 тис. голосів (49,81%). Коаліція "Дім свобод" Сільвіо Берлусконі отримала 49,74%. Згідно з італійським законодавством, коаліція, що завоювала відносну більшість на виборах в палату депутатів, автоматично отримує в ній 54% місць. На виборах в сенат опозиція також перемогла з мінімальною перевагою в одне сенатське крісло.
| + | |
| − | | + | |
| − | Берлусконі, який прийшов до влади після відставки Джуліано Амато і перемоги на парламентських виборах партії " Вперед, Італія "(Forza, Italia) 10 червня 2001, поставив рекорд тривалості перебування на посаді голови Ради міністрів.
| + | |
| − | | + | |
| − | Після оприлюднення результатів виборів Сильвіо Берлусконі заявив, що не має наміру визнавати поразку, і вимагав перерахунку голосів. 20 квітня вищий суд Італії визнав остаточну перемогу Романо Проді.
| + | |
| − | | + | |
| − | 14 квітня 2008 в Італії пройшли дострокові парламентські вибори, і правоцентристська коаліція Сильвіо Берлусконі "Народ свободи" здобула перемогу в обох палатах парламенту приблизно з десятивідсотковим відривом від суперників. 8 травня найбагатша людина Італії 71-річний Сільвіо Берлусконі втретє очолив італійський уряд.
| + | |
| − | | + | |
| − | Має дипломатичні відносини з Російською Федерацією (встановлені з СРСР 7 лютого 1924 року, перервані Італією 22 червня 1941 року, відновлені 25 жовтня 1944 року).
| + | |
| − | | + | |
| − | ==Географія==
| + | |
| − | Італія - переважно гірська країна.
| + | |
| − | | + | |
| − | На півночі - південні схили Альп з вищою точкою Західної Європи горою Монблан (4808 м), південніше - Паданськая рівнина; на півострові - гори Апенніни (вища точка - гора Корно-Гранде, 2914 м). Також Апенніни діляться на: Лігурійське, Тоскано-Еміліанскіе, умбра-Маркскіе, Абруццкіе, Кампанська, Луканскіе, Калабрійській Апенніни і гори Сабіна. Ще в східній частині півострова знаходиться півострів Гаргано, на південному сході і південному заході півострова Салентина і Калабрія, відповідно. Діючі вулкани - ( Везувій, Етна); часті землетруси.
| + | |
| − | | + | |
| − | Омивають моря - зі сходу Апеннінський півострів омивається Адріатичним морем з Венеціанською затокою у його північній частині. Протока Отранто між Апулей і Албанією з'єднує Адріатичне море з Іонічним. Між Апулії і Калабрією глибоко впроваджується в сушу затока Таранто. Дуже вузький Мессинську протоку відокремлює Калабрію від Сицилії, а Сицилійський (або Туніський) протока шириною 135 км - Сицилію від Північної Африки. Тірренське море являє собою басейн трикутної форми, обрамлений Сардинією, Корсикою, Тосканського архіпелагу, Апеннінським півостровом і Сицилією. На північ від Корсики знаходиться Лігурійське море з Генуезьким затокою.
| + | |
| − | | + | |
| − | У північно-східній частині острова Сицилія розташовані гори Неброді, а в південно-західній частині острова Сардинія рівнина Кампідано.
| + | |
| − | | + | |
| − | Велика частина маленьких островів розділена на архіпелаги, наприклад Тосканський архіпелаг, який включає острів Ельба, на який був засланий Наполеон Бонапарт.
| + | |
| − | | + | |
| − | Найдовша річка Італії За, її довжина - 682 км. Найбільше озеро - Гарда.
| + | |
| − | | + | |
| − | ===Землетруси===
| + | |
| − | Італія перебуває в області розломів гірських порід, тому землетрусу є частим явищем. Найбільші землетруси, зареєстровані в XX і в XXI столітті.
| + | |
| − | | + | |
| − | 1908 : землетрус у Реджіо та місті Мессіна
| + | |
| − | 1915 : землетрус у Марсика
| + | |
| − | 1929 : землетрус у Болоньї
| + | |
| − | 1932 : землетрус у Абруццо
| + | |
| − | 1972 : землетрус у Анконі
| + | |
| − | 1976 : землетрус у Фріулі
| + | |
| − | 1990 : землетрус у Санта Лючія
| + | |
| − | 1997 : землетрус у Умбрії і Марке
| + | |
| − | 2002 : землетрус у Молізе
| + | |
| − | 2009 : землетрус в Аквілі
| + | |
| − | | + | |
| − | ===Вулкани===
| + | |
| − | В Італії є як діючі, так і згаслі вулкани. Серед них виділяють чотири найбільших:
| + | |
| − | | + | |
| − | 1. Етна - найвищий діючий вулкан Європи - 3340 м. Він знаходиться на північному сході острова Сицилія, представляючи разом з іншими кратерами краєвид неймовірної краси, який відкривається з узбережжя регіону Калабрія. Вулкан є чинним.
| + | |
| − | 2. Везувій - (1277 м) височить над Неаполем і затокою - цей пейзаж всесвітньо відомий. Найвідоміше виверження Везувію сталося в 79 р. н. е.., коли майже повністю під лавою і попелом виявилися Помпеї, Стабія, Геркуланум. Останній раз Везувій прокинувся в 1944 році, але фахівці заявляють, що надалі вулкан буде постійно активний і дуже небезпечний. На думку вчених, виверження, подібні тому, яке відбулося в 79 р. н. е.., відбуваються приблизно раз в 2 тис. років [джерело не вказано 574 дні].
| + | |
| − | 3. Стромболі - діючий вулкан, утворює частина Ліпарськіх островів в Тірренське море.
| + | |
| − | 4. Вулькано - ще один вулкан Ліпарськіх островів, знаходиться на острові з такою ж назвою.
| + | |
| − | | + | |
| − | ===Корисні копалини===
| + | |
| − | В Італії велика різноманітність корисних копалин. Але родовища багатьох з них невеликі за запасами, розпорошені по території країни, нерідко залягають незручно для розробки. Так, в 1982 р. в країні була повністю припинено видобуток залізної руди, у тому числі і на острові Ельба (у ряді місць, але особливо в районі Каррари). За запасами інших видів сировини територія Італії бідна. У невеликій кількості зустрічається антрацит в області Валле-д'Аоста, колоїдні лігніти в Тоскані, торф і торфообразние лігніти. У Центральній Італії і Лігурії є невеликі родовища марганцю. Боксити, довгий час видобувається з карстових западин Апулії, зараз майже вичерпані. На острові Сицилія є запаси калійної і кам'яної солі, асфальту, бітуму.
| + | |
| − | | + | |
| − | Енергетичні ресурси Італії задовольняють потреби країни в енергії лише на 15%. У Сардинії, Тоскані, Умбрії, Калабрії є родовища бурого і низькоякісного кам'яного вугілля. Обмежені нафтові запаси на острові Сицилія, Паданской рівнині і на східному узбережжі Центральної Італії забезпечують менше 2% потреби Італії в нафті. Дуже важливі для економіки країни родовища природного газу Паданской рівнини і її підводного продовження - материкового шельфу Адріатичного моря. Природний газ виявлений в Північних, Центральних і Південних Апеннінах і на Сицилії.
| + | |
| − | | + | |
| − | У післявоєнні роки виявлені досить значні (для Італії) ресурси нафти - в Паданской низовини, в смузі альпійських передгір'їв, а також на острові Сицилія. Доповненням до них є бітумні сланці, на острові Сицилія в районі Рагуса, у Сан-Валентино в області Абруццо-е-Молізе, а також в районі Фрозіноне ( Лаціо).
| + | |
| − | | + | |
| − | ==Економіка==
| + | |
| − | | + | |
| − | ==Джерела та література==
| + | |
| − | | + | |
| − | ==Зовнішні посилання==
| + | |
| − | | + | |
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
| + | |
| − | [[Категорія:Іт,Їт]]
| + | |
