Відмінності між версіями «Гвардійонець»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Гвардійонець, -нця, '''''м. ''Гвардеецъ. ''Мене, дядьку, вибрали у гвардійонці. ''О. 1861. VIII. 25. [[...) |
|||
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Гвардійонець, -нця, '''''м. ''Гвардеецъ. ''Мене, дядьку, вибрали у гвардійонці. ''О. 1861. VIII. 25. | '''Гвардійонець, -нця, '''''м. ''Гвардеецъ. ''Мене, дядьку, вибрали у гвардійонці. ''О. 1861. VIII. 25. | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ==Академічний тлумачний словник (1970—1980)== | ||
| + | ГВАРДІЙОНЕЦЬ, йця, чол. | ||
| + | |||
| + | 1. Той, хто служить у гвардії (у 1, 2 знач.). Не одна панянка спалила своє хире серце об палючий погляд бравого гвардійця (Панас Мирний, III, 1954, 282); Солдат, гвардієць, він будує армію нового гвардійського типу, сміливо висуваючи обдаровану молодь (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 493); * У порівняннях. Стояв він струнко, як старий гвардієць (Олександр Довженко, Зач. Десна, 1957, 99). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Передова людина на якому-небудь поприщі; передовик. Гвардієць труда. | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 43. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Neverovsky.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Pierre_Souvestre-П'єр_Сувестр.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
[[Категорія:Гв]] | [[Категорія:Гв]] | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | ||
Поточна версія на 12:48, 1 грудня 2013
Гвардійонець, -нця, м. Гвардеецъ. Мене, дядьку, вибрали у гвардійонці. О. 1861. VIII. 25.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГВАРДІЙОНЕЦЬ, йця, чол.
1. Той, хто служить у гвардії (у 1, 2 знач.). Не одна панянка спалила своє хире серце об палючий погляд бравого гвардійця (Панас Мирний, III, 1954, 282); Солдат, гвардієць, він будує армію нового гвардійського типу, сміливо висуваючи обдаровану молодь (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 493); * У порівняннях. Стояв він струнко, як старий гвардієць (Олександр Довженко, Зач. Десна, 1957, 99).
2. перен. Передова людина на якому-небудь поприщі; передовик. Гвардієць труда.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 43.
Ілюстрації
|
x140px |
