Відмінності між версіями «Жебрак»

Версія за 15:29, 28 листопада 2013

Жебрак, -ка, м. Нищій. Не пішла дівка за козака, тілько пішла за жебрака. Чуб. V. 915.

Сучасні словники

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР,1958. -Том 1, ст. 477.

ЖЕБРА́К, -ка́, м. Нищій. Не пішла дівка за козака, тілько пішла за жебрака. Чуб. V. 915.
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Словник української мови: в 11 томах. – Том 2, 1971. – Стор. 517.

ЖЕБРАК, а, чол.

• Людина, яка живе з милостині; старець. Хата, до котрої ми зайшли, то була напіврозвалена – стара кучка, житло старого діда жебрака (Іван Франко, I, 1955, 70); Безногий Шпулька був головою корпорації київських жебраків – це він визначав кому, коли й в якому районі жебрачити (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 73);
  
• У порівняннях. Коли б не це, я, напевне, попросив би в неї шматочок хліба, як жебрак (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 143)

• Дуже бідна людина. – Тебе хотять сватать багатирі, а не такі жебраки, як ми самі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 331); — Золото моє пропало... Лишився жебраком... хоч по світу йди з торбою... (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 100).

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Етимологічний словник української мови у семи томах. – К. : Наукова думка, 1985. – С. 191

ЖЕБРАТИ – жебракувати, жебрачити, жебрувати, [жабруват] Л, жебрак, [жебран], [жебранина], «жебракування; милостиня», [жебранка] «пісня сліпого жебрака» Я, жебрацтво, жебри, жеброта, жебручий, жебрущий, жебрачий, жебром, ст. жебрати (XVІІІ ст.). – бр. жабраваць; запозичення з польської мови; п. Żebrac, як і слц. žobrat', вл. žebric, нл. Žebriś, походить від ч.skebrati «канючити»,звуконаслідувальним утворенням, можливо контамінованим з двн. sefer «блукач, волоцюга». – Brückner 663; Machek ESJC 611, 724; Holub – Kop. 443.
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ЖЕБРАК – іменник чоловічого роду, істота

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Українська література класичних та сучасних письменників

Василь Стус.

Київський жебрак

Протон. Протуберанці. Торба.

І шлях. І костур. І рука

старого діда-жебрака.

Мов круча, спина круто горбиться.

А ув очах нуртує зненависть.

Вони не молять, а кленуть.

І в погляд запада, мов в невід,

передосіння каламуть.

Передосіннє шерхле листя,

і ластівки, і голуби

тріпочуть у твоїй ганьбі,

нанизані, немов на вістря,

на зір старечий. Анікого –

ані очей, ні рук, ні слів!

Кому до нього? Людські погляди

в сонця задивлені до сліз.

До самозабуття. До тьмяності.

Протон і космос – на устах.

О благородство сьогочасності!

О людська чесність, в серце вставлена!

Любов людська – мов залицяння!

Мов зобов'язання любить.

Мов зобов'язання добі

народженням і існування!

О совісті людської садна!

О лицемірство душ людських!

Серця, підлотою окрадені,

каліки ниці, жебраки!

Нема в вас подання? Ходіть –

я буду кидати – прокльони!

Ловіть – обриджені, уклонені,

мою жебрацьку лють ловіть!

(1963 р.)

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Клуб поезії

Устиянович Микола

ЖЕБРАК

Господи Боже! Що жебрак має

На тій широкій, багатій землиці?

Ні му весноньки надія світає,

Ні колос літом в золотій пшениці;

Ні єму свята, ні єму неділі,

Ні Великодня, ні Рождества в ділі.

Триста шістдесят ночей гірких, темних,

Журних, голодних має в кождім року,

І тисячі ран болящих, нужденних,

І слізок тільки в заумерлім оку.

А днинки ясной – ніколи, ніколи!

То єго частка, то єго держава,

То ціле жниво єго щастя, долі!

Но Богу хвала, Богу честь і слава!

Колись тихонько схилишся добою,

Трупе животний, до німої ями.

О, тогди ж в серці не спудить спокою

Ні блідий голод, ні дворак у брами,

Ані собака: а коли світами

Затрубить ангел з високого неба,

Встанеш багатий, як цар над царями,

Жебрати більше не буде ти треба.

(1849 р.)

Олександр Вратарьов

Все золото світу

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Жебрак

Джерела та література

Див. Довідка:Стиль

Зовнішні посилання

Див. Довідка:Посилання