Жебрак
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Жебрак, -ка, м. Нищій. Не пішла дівка за козака, тілько пішла за жебрака. Чуб. V. 915.
Інші словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).
ЖЕБРАК, а, чол.
- Людина, яка живе з милостині; старець. Хата, до котрої ми зайшли, то була напіврозвалена – стара кучка, житло старого діда жебрака (Іван Франко, I, 1955, 70); Безногий Шпулька був головою корпорації київських жебраків – це він визначав кому, коли й в якому районі жебрачити (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 73);
- У порівняннях. Коли б не це, я, напевне, попросив би в неї шматочок хліба, як жебрак (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 143)
- Дуже бідна людина. – Тебе хотять сватать багатирі, а не такі жебраки, як ми самі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 331); — Золото моє пропало... Лишився жебраком... хоч по світу йди з торбою... (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 100).
Етимологічний словник української мови у семи томах. – К. : Наукова думка, 1985. – С. 191
ЖЕБРАТИ – жебракувати, жебрачити, жебрувати, [жабруват] Л, жебрак, [жебран], [жебранина], «жебракування; милостиня», [жебранка] «пісня сліпого жебрака» Я, жебрацтво, жебри, жеброта, жебручий, жебрущий, жебрачий, жебром, ст. жебрати (XVІІІ ст.). – бр. жабраваць; запозичення з польської мови; п. Żebrac, як і слц. žobrat', вл. žebric, нл. Žebriś, походить від ч.skebrati «канючити»,звуконаслідувальним утворенням, можливо контамінованим з двн. sefer «блукач, волоцюга». – Brückner 663; Machek ESJC 611, 724; Holub – Kop. 443.
ЖЕБРАК – іменник чоловічого роду, істота
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | жебра́к | жебраки́ |
| Родовий | жебрака́ | жебракі́в |
| Давальний | жебрако́ві, жебраку́ | жебрака́м |
| Знахідний | жебрака́ | жебракі́в |
| Орудний | жебрако́м | жебрака́ми |
| Місцевий | на/у жебрако́ві, жебраку́ | на/у жебрака́х |
| Кличний | жебра́че | жебраки́ |
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Додаткові дані
Українська література класичних та сучасних письменників
Василь Стус.
Київський жебрак
Протон. Протуберанці. Торба.
І шлях. І костур. І рука
старого діда-жебрака.
Мов круча, спина круто горбиться.
А ув очах нуртує зненависть.
Вони не молять, а кленуть.
І в погляд запада, мов в невід,
передосіння каламуть.
Передосіннє шерхле листя,
і ластівки, і голуби
тріпочуть у твоїй ганьбі,
нанизані, немов на вістря,
на зір старечий. Анікого –
ані очей, ні рук, ні слів!
Кому до нього? Людські погляди
в сонця задивлені до сліз.
До самозабуття. До тьмяності.
Протон і космос – на устах.
О благородство сьогочасності!
О людська чесність, в серце вставлена!
Любов людська – мов залицяння!
Мов зобов'язання любить.
Мов зобов'язання добі
народженням і існування!
О совісті людської садна!
О лицемірство душ людських!
Серця, підлотою окрадені,
каліки ниці, жебраки!
Нема в вас подання? Ходіть –
я буду кидати – прокльони!
Ловіть – обриджені, уклонені,
мою жебрацьку лють ловіть!
(1963 р.)
Клуб поезії
Устиянович Микола
ЖЕБРАК
Господи Боже! Що жебрак має
На тій широкій, багатій землиці?
Ні му весноньки надія світає,
Ні колос літом в золотій пшениці;
Ні єму свята, ні єму неділі,
Ні Великодня, ні Рождества в ділі.
Триста шістдесят ночей гірких, темних,
Журних, голодних має в кождім року,
І тисячі ран болящих, нужденних,
І слізок тільки в заумерлім оку.
А днинки ясной – ніколи, ніколи!
То єго частка, то єго держава,
То ціле жниво єго щастя, долі!
Но Богу хвала, Богу честь і слава!
Колись тихонько схилишся добою,
Трупе животний, до німої ями.
О, тогди ж в серці не спудить спокою
Ні блідий голод, ні дворак у брами,
Ані собака: а коли світами
Затрубить ангел з високого неба,
Встанеш багатий, як цар над царями,
Жебрати більше не буде ти треба.
(1849 р.)
Цікаві факти
Джерела та література
- Словник Бориса Грінченка
- Етимологічний словник української мови у семи томах. – К. : Наукова думка, 1985. – С. 191
- Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).
