Відмінності між версіями «Жебрак»

Версія за 10:50, 26 листопада 2013

Жебрак, -ка, м. Нищій. Не пішла дівка за козака, тілько пішла за жебрака. Чуб. V. 915.

Сучасні словники

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР,1958. - Том 1, ст. 477.

ЖЕБРА́К, -ка́, м. Нищій. Не пішла дівка за козака, тілько пішла за жебрака. Чуб. V. 915.
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Словник української мови: в 11 томах. – Том 2, 1971. – Стор. 517.

ЖЕБРАК, а, чол.

• Людина, яка живе з милостині; старець. Хата, до котрої ми зайшли, то була напіврозвалена – стара кучка, житло старого діда жебрака (Іван Франко, I, 1955, 70); Безногий Шпулька був головою корпорації київських жебраків – це він визначав кому, коли й в якому районі жебрачити (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 73); * У порівняннях. Коли б не це, я, напевне, попросив би в неї шматочок хліба, як жебрак (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 143)

• Дуже бідна людина. – Тебе хотять сватать багатирі, а не такі жебраки, як ми самі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 331); — Золото моє пропало... Лишився жебраком... хоч по світу йди з торбою... (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 100).

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Етимологічний словник української мови у семи томах. – К. : Наукова думка, 1985. – С. 191

ЖЕБРАТИ – жебракувати, жебрачити, жебрувати, [жабруват] Л, жебрак, [жебран], [жебранина], «жебракування; милостиня», [жебранка] «пісня сліпого жебрака» Я, жебрацтво, жебри, жеброта, жебручий, жебрущий, жебрачий, жебром, ст. жебрати (XVІІІ ст.). – бр. жабраваць; запозичення з польської мови; п. Żebrac, як і слц. žobrat', вл. žebric, нл. Žebriś, походить від ч.skebrati «канючити»,звуконаслідувальним утворенням, можливо контамінованим з двн. sefer «блукач, волоцюга». – Brückner 663; Machek ESJC 611, 724; Holub – Kop. 443.
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ЖЕБРАК – іменник чоловічого роду, істота

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Українська література класичних та сучасних письменників

Василь Стус. Київський жебрак

Протон. Протуберанці. Торба.

І шлях. І костур. І рука

старого діда-жебрака.

Мов круча, спина круто горбиться.

А ув очах нуртує зненависть.

Вони не молять, а кленуть.

І в погляд запада, мов в невід,

передосіння каламуть.

Передосіннє шерхле листя,

і ластівки, і голуби

тріпочуть у твоїй ганьбі,

нанизані, немов на вістря,

на зір старечий. Анікого –

ані очей, ні рук, ні слів!

Кому до нього? Людські погляди

в сонця задивлені до сліз.

До самозабуття. До тьмяності.

Протон і космос – на устах.

О благородство сьогочасності!

О людська чесність, в серце вставлена!

Любов людська – мов залицяння!

Мов зобов'язання любить.

Мов зобов'язання добі

народженням і існування!

О совісті людської садна!

О лицемірство душ людських!

Серця, підлотою окрадені,

каліки ниці, жебраки!

Нема в вас подання? Ходіть –

я буду кидати – прокльони!

Ловіть – обриджені, уклонені,

мою жебрацьку лють ловіть!

(1963 р.)

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Клуб поезії

Устиянович Микола

ЖЕБРАК

Господи Боже! Що жебрак має

На тій широкій, багатій землиці?

Ні му весноньки надія світає,

Ні колос літом в золотій пшениці;

Ні єму свята, ні єму неділі,

Ні Великодня, ні Рождества в ділі.

Триста шістдесят ночей гірких, темних,

Журних, голодних має в кождім року,

І тисячі ран болящих, нужденних,

І слізок тільки в заумерлім оку.

А днинки ясной – ніколи, ніколи!

То єго частка, то єго держава,

То ціле жниво єго щастя, долі!

Но Богу хвала, Богу честь і слава!

Колись тихонько схилишся добою,

Трупе животний, до німої ями.

О, тогди ж в серці не спудить спокою

Ні блідий голод, ні дворак у брами,

Ані собака: а коли світами

Затрубить ангел з високого неба,

Встанеш багатий, як цар над царями,

Жебрати більше не буде ти треба.

(1849 р.)

Ілюстрації

Медіа

YouTube відео, звуки, музика, тощо. (див. Довідка:YouTube)

Див. також

(Посилання на сторінки цієї Вікі)

Див. Довідка:Стиль

Джерела та література

Див. Довідка:Стиль

Зовнішні посилання

Див. Довідка:Посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Педагогічний інститут}}}]]