Відмінності між версіями «Хтокання»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Фаховий коледж | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Фаховий коледж «Універсум»]] |
| − | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2025 року/Фаховий коледж «Універсум»]] | |
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2025 року/Фаховий коледж | + | |
| − | + | ||
[[Категорія:Слова 2025 року]] | [[Категорія:Слова 2025 року]] | ||
[[Категорія:Хт]] | [[Категорія:Хт]] | ||
Поточна версія на 13:23, 25 квітня 2025
Хтокання, -ня, с. Спрашиваніе: кто?
Зміст
Сучасні словники
Хтокання — це іменник, утворений від дієслова «хтокати», яке належить до звуконаслідувальних слів.
Значення: Хтокання — це відтворення звуку «хто-хто», який:
Найчастіше асоціюється зі звукоподібним покликом сови або зозулі. Може передавати повторне вигукування слова "хто" — у формі питання, вигуку чи здивування. Приклади: У лісі чується хтокання — то, мабуть, сова. З темряви долинало тихе хтокання. Її хтокання крізь двері дратувало всіх: «Хто? Хто там?!» Це слово може мати образний, поетичний або іронічний відтінок, залежно від контексту. Також зустрічається в народних казках або літературі, де передається звук природи чи емоційне запитання.
Ілюстрації
|
