Відмінності між версіями «Сцикун»

Версія за 22:03, 13 квітня 2025

Сцикун, -на, м. Той, кто часто мочится.

Сучасні словники

У Національному музеї народної архітектури та побуту України «Пирогово» в межах програми «Мандруй Україною» відкрилась експозиція Полісся «А ми були у великому лісі». На заході презентували особливості культурної спадщини Полісся: обряди, традиції, звичаї, національно-художні промисли та інше. Відвідав презентацію і відомий український журналіст і телеведучий Костянтин Грубич, який відкрив завдяки їй для себе автентичну поліську страву – сцикуна.

«Виявляється, сцикун це не те, про що або про кого ви одразу подумали. Це страва поліської кухні. Сьогодні мені подарували грубу книжку «Етнокультура Рівненського Полісся». Там є стаття про автентичну їжу, де чорним по білому написано, що «сцикун» роблять зі свинячого м‘яса у вискобленому сечовому міхурі», – поділився Костянтин Грубич.

Для приготування сцикуна використовують вискоблений і вимочений в оцті свиний сечовий міхур. На Поліссі такий делікатес зазвичай готували до Великодня. З пів року його сушили на горищі, зазвичай там, де зберігалося сіно, аби страва увібрала в себе аромат трав, і споживали переважно восени, коли сцикун всихався майже на половину.

Ілюстрації

Медіа

"Маннекен Піс" ("Хлопчик, що пісяє") в українському національному вбранні. 24 серпня 2007 року66988c1-pis-ukr.jpg

https://www.youtube.com/watch?v=002MFR_ihB8

Див. також

https://varash.rayon.in.ua/news/523288-vidomiy-ukrainskiy-televeduchiy-diznavsya-pro-poliskogo-stsikuna

Джерела та література

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 238.

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2025 року/{{{підрозділ}}}]]