Сцикун

Сцикун, -на, м. Той, хто часто мочиться.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Сцику́н - «той, хто часто випускає сечу; або сечовий міхур (у тварини) Куриленко»

1. А, ч., вульг. Боягуз.

Бідон придавлений — боїться, сцикун, — значить, ще не пропав, бо коли боїшся — хочеш вижити (А. Дністровий).

2. Слабак, тюхтій.

Вася каже, що краща гітара XX століття — Річі Блекмор, а Мишка обурюється і переконує його, що Блекмор — сцикун у порівнянні з Джимі Хендріксом (А. Дністровий).

3. Поліський делікатес.

У Національному музеї народної архітектури та побуту України «Пирогово» в межах програми «Мандруй Україною» була відкрита експозиція Полісся «А ми були у великому лісі». На заході презентували особливості культурної спадщини Полісся: обряди, традиції, звичаї, національно-художні промисли та інше. Відвідав презентацію і відомий український журналіст і телеведучий Костянтин Грубич, який відкрив завдяки їй для себе автентичну поліську страву – сцикуна.

«Виявляється, сцикун це не те, про що або про кого ви одразу подумали. Це страва поліської кухні. Сьогодні мені подарували грубу книжку «Етнокультура Рівненського Полісся». Там є стаття про автентичну їжу, де чорним по білому написано, що «сцикун» роблять зі свинячого м‘яса у вискобленому сечовому міхурі», – поділився Костянтин Грубич.

Для приготування сцикуна використовують вискоблений і вимочений в оцті свиний сечовий міхур. На Поліссі такий делікатес зазвичай готували до Великодня. З пів року його сушили на горищі, зазвичай там, де зберігалося сіно, аби страва увібрала в себе аромат трав, і споживали переважно восени, коли сцикун всихався майже на половину.