Відмінності між версіями «Майнути»
м |
м |
||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
МАЙНУТИ, ну, неш, док . 1. чим . Однокр. до маяти 2; махнути. Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур, майнув довгою бородою - і повіяв од неї тихий вітрець (Коцюб., І, 1955, 149); Майнула крилами чайка-кигичка, знялася над рожево-золотою водою (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 211); Майнула Юрза чорною хусткою, встигла обернутись яструбом, та не встигла відлетіти (Шиян, Іван - мужицький син, 1959, 63). | МАЙНУТИ, ну, неш, док . 1. чим . Однокр. до маяти 2; махнути. Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур, майнув довгою бородою - і повіяв од неї тихий вітрець (Коцюб., І, 1955, 149); Майнула крилами чайка-кигичка, знялася над рожево-золотою водою (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 211); Майнула Юрза чорною хусткою, встигла обернутись яструбом, та не встигла відлетіти (Шиян, Іван - мужицький син, 1959, 63). | ||
| − | [[Категорія:Ма | Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології|Словник Грінченка і сучасність/Слова 2025 року/Факультет української філології|Слова 2025 року]][[Категорія:Ма]] | + | [[Категорія:Ма | Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології|Словник Грінченка і сучасність/Слова 2025 року/Факультет української філології|Слова 2025 року]] |
| + | [[Категорія:Ма]] | ||
Версія за 20:09, 9 квітня 2025
Майнути, -ну, -неш, гл. 1) Махнуть. Вийшла ж вона за ворота хусточков майнула. Гол. І. 60. 2) Мелькнуть. І перед моїми очима майнули, як мрія, картини Макарта. Левиц. Щось наче майнуло поуз вікно. Г. Барв. 299. Та вже тому діду чуприна майнула, стоїть баба на березі, руками сплеснула. Нп. Ще він грімить, а вже стріла майнула. К. Іов. 3) Быстро пойти, быстро уйти, быстро броситься. І діти майнули по горищах, по коморах, по льохах, усюди. Шевч. 168. Стороженька п’яна була, уснула, я, молода, на улицю майнула. Чуб. V. 640.
Сучасні словники
Тлумачний словник української мови.
МАЙНУТИ, ну, неш, док . 1. чим . Однокр. до маяти 2; махнути. Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур, майнув довгою бородою - і повіяв од неї тихий вітрець (Коцюб., І, 1955, 149); Майнула крилами чайка-кигичка, знялася над рожево-золотою водою (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 211); Майнула Юрза чорною хусткою, встигла обернутись яструбом, та не встигла відлетіти (Шиян, Іван - мужицький син, 1959, 63).
