Майнути

Майнути, -ну, -неш, гл. 1) Махнуть. Вийшла ж вона за ворота хусточков майнула. Гол. І. 60. 2) Мелькнуть. І перед моїми очима майнули, як мрія, картини Макарта. Левиц. Щось наче майнуло поуз вікно. Г. Барв. 299. Та вже тому діду чуприна майнула, стоїть баба на березі, руками сплеснула. Нп. Ще він грімить, а вже стріла майнула. К. Іов. 3) Быстро пойти, быстро уйти, быстро броситься. І діти майнули по горищах, по коморах, по льохах, усюди. Шевч. 168. Стороженька п’яна була, уснула, я, молода, на улицю майнула. Чуб. V. 640.