Відмінності між версіями «Змельнути»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Змельну́ти, -ну́, -не́ш, '''''гл. ''Смигнуть, сморгнуть. ''А Загнибідиха ж то і не змельне ніку...) |
|||
| (не показані 4 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Змельну́ти, -ну́, -не́ш, '''''гл. ''Смигнуть, сморгнуть. ''А Загнибідиха ж то і не змельне нікуди: як уп’яла свої блакитні очі у ясне світло сонця, та там вони і потонули. ''Мир. ХРВ. II. 76. | + | == Словник Грінченка == |
| + | '''Змельну́ти, -ну́, -не́ш, '''''гл. ''Смигнуть, сморгнуть. ''А Загнибідиха ж то і не змельне нікуди: як уп’яла свої блакитні очі у ясне світло сонця, та там вони і потонули. ''Мир. ХРВ. II. 76. | ||
| + | == Сучасні словники == | ||
| + | === [https://sum.in.ua/s/zmeljnuty Словник української мови] === | ||
| + | '''ЗМЕЛЬНУТИ''', ну, неш, док., діал. Моргнути. Грщько замовчав, він ждав одказу від Василя, а той, лежачи животом на землі і підперши голову руками, — і не змельне — все дивиться на Ратієвщину (Панас Мирний, IV, 1955, 25). | ||
| + | |||
| + | ♦ '''Не змельне нікуди хто''' — пильно, не відводячи очей, дивиться хтось на кого-, що-небудь. Очі в нього іскрять, і не змельне він нікуди ними — все дивиться на свого товариша (Панас Мирний, III, 1954, 185). | ||
| + | == Джерела та література == | ||
| + | https://sum.in.ua/s/zmeljnuty | ||
[[Категорія:Зм]] | [[Категорія:Зм]] | ||
Поточна версія на 11:06, 26 квітня 2024
Словник Грінченка
Змельну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Смигнуть, сморгнуть. А Загнибідиха ж то і не змельне нікуди: як уп’яла свої блакитні очі у ясне світло сонця, та там вони і потонули. Мир. ХРВ. II. 76.
Сучасні словники
Словник української мови
ЗМЕЛЬНУТИ, ну, неш, док., діал. Моргнути. Грщько замовчав, він ждав одказу від Василя, а той, лежачи животом на землі і підперши голову руками, — і не змельне — все дивиться на Ратієвщину (Панас Мирний, IV, 1955, 25).
♦ Не змельне нікуди хто — пильно, не відводячи очей, дивиться хтось на кого-, що-небудь. Очі в нього іскрять, і не змельне він нікуди ними — все дивиться на свого товариша (Панас Мирний, III, 1954, 185).
