Відмінності між версіями «Кпитися»
(Створена сторінка: '''Кпитися, кплю́ся, кпишся, '''''гл. ''1) Издѣваться. ''Ой знати, знати, хто з кого кпиться, здале...) |
|||
| (не показано 2 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | Кпитися | |
[[Категорія:Кп]] | [[Категорія:Кп]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет економіки та управління]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2023 року]] | ||
| + | ==Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.== | ||
| + | '''Кпитися''', '''кплю́ся''', '''кпишся''', гл.<br /> | ||
| + | 1) Издѣваться. ''Ой знати, знати, хто з кого '''кпиться''', здалека сідає, вкосом дивиться''. Гол. І. 314. ''Ледащиця з мене '''кпиться''', — мені соромота''. Н. п.<br /> | ||
| + | 2) Жеманиться. ''Не кпш’я, сванечко, '''не кпися''': візьми чарочку, напийся''. Мет. | ||
| + | ==Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973.== | ||
| + | '''КПИТИСЯ''', кплюся, кпишся; мн. кпляться; недок., з кого — чого, над ким — чим, розм. Те саме, що кепкувати. ''Женися, козаче, женися, 3 мене, молодої дівчини, '''не кпися''''' (Павло Чубинський, V, 1874, 78); ''Не впору був твій плач і сміх не впору, То й '''кпились''' люди з сліз і сміху твого'' (Іван Франко, XIII, 1954, 127). | ||
| + | ==Синоніми== | ||
| + | кпи́тися (розм. рідше) - уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось | ||
| + | * глузува́ти - уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось. | ||
| + | * кепкува́ти - глузувати, сміятися з кого-, чого-небудь; насміхатися. | ||
| + | * кпи́ти (розм.) - те саме, що кепкува́ти. | ||
| + | * насміха́тися - висміювати чиї-небудь дії, вчинки; глузувати. | ||
| + | * смія́тися - (з кого, чого, рідко над ким, чим, кому, чому і без дод.) насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь, висміювати чиїсь дії, вчинки і т. ін. | ||
| + | ==Цитати української літератури з використанням слова "кпитися"== | ||
| + | 1. "І перше, що вони обидва почали, це '''кпитися''' з Володька, чіплятися до нього, прозивати «дерманом»" (Самчук Улас Олексійович - "Волинь")<br /> | ||
| + | 2. "Тоді хай я буду кулак, хай буду сволота, хай роблю контрреволюцію… Тоді я краще візьму паклю клоччя і запалю все, що витворили руки мої… Бо '''кпитися''' над собою ні одна розумна людина, хай навіть як я, стара, не дозволить" (Самчук Улас Олексійович - "Марія") | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | <gallery> | ||
| + | Файл:Кпитися.jpg| | ||
| + | |||
| + | </gallery> | ||
Поточна версія на 09:28, 20 квітня 2023
Кпитися
Зміст
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
Кпитися, кплю́ся, кпишся, гл.
1) Издѣваться. Ой знати, знати, хто з кого кпиться, здалека сідає, вкосом дивиться. Гол. І. 314. Ледащиця з мене кпиться, — мені соромота. Н. п.
2) Жеманиться. Не кпш’я, сванечко, не кпися: візьми чарочку, напийся. Мет.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973.
КПИТИСЯ, кплюся, кпишся; мн. кпляться; недок., з кого — чого, над ким — чим, розм. Те саме, що кепкувати. Женися, козаче, женися, 3 мене, молодої дівчини, не кпися (Павло Чубинський, V, 1874, 78); Не впору був твій плач і сміх не впору, То й кпились люди з сліз і сміху твого (Іван Франко, XIII, 1954, 127).
Синоніми
кпи́тися (розм. рідше) - уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось
- глузува́ти - уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось.
- кепкува́ти - глузувати, сміятися з кого-, чого-небудь; насміхатися.
- кпи́ти (розм.) - те саме, що кепкува́ти.
- насміха́тися - висміювати чиї-небудь дії, вчинки; глузувати.
- смія́тися - (з кого, чого, рідко над ким, чим, кому, чому і без дод.) насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь, висміювати чиїсь дії, вчинки і т. ін.
Цитати української літератури з використанням слова "кпитися"
1. "І перше, що вони обидва почали, це кпитися з Володька, чіплятися до нього, прозивати «дерманом»" (Самчук Улас Олексійович - "Волинь")
2. "Тоді хай я буду кулак, хай буду сволота, хай роблю контрреволюцію… Тоді я краще візьму паклю клоччя і запалю все, що витворили руки мої… Бо кпитися над собою ні одна розумна людина, хай навіть як я, стара, не дозволить" (Самчук Улас Олексійович - "Марія")
