Кпитися

Кпитися

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

Кпитися, кплю́ся, кпишся, гл.
1) Издѣваться. Ой знати, знати, хто з кого кпиться, здалека сідає, вкосом дивиться. Гол. І. 314. Ледащиця з мене кпиться, — мені соромота. Н. п.
2) Жеманиться. Не кпш’я, сванечко, не кпися: візьми чарочку, напийся. Мет.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973.

КПИТИСЯ, кплюся, кпишся; мн. кпляться; недок., з кого — чого, над ким — чим, розм. Те саме, що кепкувати. Женися, козаче, женися, 3 мене, молодої дівчини, не кпися (Павло Чубинський, V, 1874, 78); Не впору був твій плач і сміх не впору, То й кпились люди з сліз і сміху твого (Іван Франко, XIII, 1954, 127).

Синоніми

кпи́тися (розм. рідше) - уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось

• глузува́ти - уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось.
• кепкува́ти - глузувати, сміятися з кого-, чого-небудь; насміхатися.
• кпи́ти (розм.) - те саме, що кепкува́ти.
• насміха́тися - висміювати чиї-небудь дії, вчинки; глузувати.
• смія́тися - (з кого, чого, рідко над ким, чим, кому, чому і без дод.) насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь, висміювати чиїсь дії, вчинки і т. ін.

Цитати української літератури з використанням слова "кпитися"

1. "І перше, що вони обидва почали, це кпитися з Володька, чіплятися до нього, прозивати «дерманом»" (Самчук Улас Олексійович - "Волинь")
2. "Тоді хай я буду кулак, хай буду сволота, хай роблю контрреволюцію… Тоді я краще візьму паклю клоччя і запалю все, що витворили руки мої… Бо кпитися над собою ні одна розумна людина, хай навіть як я, стара, не дозволить" (Самчук Улас Олексійович - "Марія")

Ілюстрації

•