Відмінності між версіями «Звеніти»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | ДЗВЕНІТИ, шю, ни́ш, недок. | ||
| + | |||
| + | 1. Видавати високий, деренчливий металевий звук. На ланах широких коси дзвеніли зрана (Марко Вовчок, I, 1955, 153); Гудуть машини, і дзвенять трамваї, Скінчився ранок. Праця настає (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 141); | ||
| + | // чим. Утворювати чим-небудь такий звук. Кайданами і Чернишевський дзвенів, І Ленін ішов у заслання, в млу сіру (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 292); Ніна, не чекаючи відповіді, вже дзвеніла посудом, розставляючи на столі склянки і блюдечка (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 47). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Звучати дзвінко. Одмовляє стара вже спокійно, тільки голос її дзвенить (Марко Вовчок, I, 1955, 136); Зухвалий дівочий сміх лунав йому навздогін, дзвенів, здавалося, на все поле (Олесь Гончар, Мата.., 1959, 22). | ||
| + | Дзвенить у вухах (у голові) — про відчуття дзвону у вухах (у голові) від напруження, слабості і т. ін. Знову в хаті тиша. Щось невловиме дзвенить у вухах, гуде в голові (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 89); Наполеон.. замислився. В голові настирливо дзвеніло (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 90). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 14:12, 13 квітня 2023
Звеніти, -ню́, -ни́ш, гл. = Дзвеніти. Текла річенька, звеніла. Чуб. III. 150.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ДЗВЕНІТИ, шю, ни́ш, недок.
1. Видавати високий, деренчливий металевий звук. На ланах широких коси дзвеніли зрана (Марко Вовчок, I, 1955, 153); Гудуть машини, і дзвенять трамваї, Скінчився ранок. Праця настає (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 141); // чим. Утворювати чим-небудь такий звук. Кайданами і Чернишевський дзвенів, І Ленін ішов у заслання, в млу сіру (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 292); Ніна, не чекаючи відповіді, вже дзвеніла посудом, розставляючи на столі склянки і блюдечка (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 47).
2. перен. Звучати дзвінко. Одмовляє стара вже спокійно, тільки голос її дзвенить (Марко Вовчок, I, 1955, 136); Зухвалий дівочий сміх лунав йому навздогін, дзвенів, здавалося, на все поле (Олесь Гончар, Мата.., 1959, 22).
Дзвенить у вухах (у голові) — про відчуття дзвону у вухах (у голові) від напруження, слабості і т. ін. Знову в хаті тиша. Щось невловиме дзвенить у вухах, гуде в голові (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 89); Наполеон.. замислився. В голові настирливо дзвеніло (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 90).
Ілюстрації
|
|
|
|
