Відмінності між версіями «Цибатий»
АnnA (обговорення • внесок) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | Цибатий | |
[[Категорія:Ци]] | [[Категорія:Ци]] | ||
| − | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет економіки та управління]] | |
| − | // Довгоногий (про птахів). Менший [брат] тихесенько Галю заспокоює, і Галя собі заспокоюється, ще часом і пісеньку заспіва про журавля, «що цибатий журавель, він до млина їздив, дивне диво бачив» (Марко Вовчок, I, 1955, 289); Півень такий у дворі ходив. Галаган, куряча порода, цибатий і шия гола (Олесь Донченко, VI, 1957, 108); | + | [[Категорія:Слова 2023 року]] |
| − | // Довгий, тонкий (про ноги). Він ішов так швидко, як тільки міг, прогонисто викидав уперед то одну, то другу ногу, ноги мав цибаті, аж он які (Павло Загребельний, Диво, 1968, 21); На гнідій шкапині показався чудернацький вершник: без сідла, з мотузяною оброттю, сам довгий, з високо піднесеною головою, з цибатими, ледве не до землі ногами. Це був старий Канушевич (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 361); | + | ==Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.== |
| − | // На високих тонких ніжках (про предмети). Попід вікнами та з другого боку залу попід дверима на високих цибатих триногах — кіноапарати, які то в один бік своїм темним оком повернуться, то в другий (Павло Тичина, III, 1957, 467). | + | '''Цибатий''', а, е. Длинноногій. '''''Цибати'''й, як журавель''. Ном. № 8623., Ум. '''Цибатенький'''. |
| − | + | ==Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980.== | |
| + | '''ЦИБА́ТИЙ''', а, е, розм. З довгими тонкими ногами. ''П'ята була Домаха Карлючківна.. Зростом собі невеличка: хоч у яку хату ввійде, то головою стелі достане; суха та '''цибата''''' (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 176); '''''Цибатий''' Невкипілий, на цілу голову в натовпі вищий за всіх, кумедно, як чорногуз, хитав головою'' (Андрій Головко, II, 1957, 220); ''До цеху нагодився начальник депо Васильченко. Він був такий же тонкий і '''цибатий''', мов жердина'' (Олекса Гуреїв, Через замети, 1961, 93);<br /> | ||
| + | // Довгоногий (про птахів). ''Менший [брат] тихесенько Галю заспокоює, і Галя собі заспокоюється, ще часом і пісеньку заспіва про журавля, «що '''цибатий''' журавель, він до млина їздив, дивне диво бачив»'' (Марко Вовчок, I, 1955, 289); ''Півень такий у дворі ходив. Галаган, куряча порода, '''цибатий''' і шия гола'' (Олесь Донченко, VI, 1957, 108);<br /> | ||
| + | // Довгий, тонкий (про ноги). ''Він ішов так швидко, як тільки міг, прогонисто викидав уперед то одну, то другу ногу, ноги мав '''цибаті''', аж он які'' (Павло Загребельний, Диво, 1968, 21); ''На гнідій шкапині показався чудернацький вершник: без сідла, з мотузяною оброттю, сам довгий, з високо піднесеною головою, з '''цибатими''', ледве не до землі ногами. Це був старий Канушевич'' (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 361);<br /> | ||
| + | // На високих тонких ніжках (про предмети). ''Попід вікнами та з другого боку залу попід дверима на високих '''цибатих''' триногах — кіноапарати, які то в один бік своїм темним оком повернуться, то в другий'' (Павло Тичина, III, 1957, 467). | ||
| + | ==Синоніми== | ||
| + | ДОВГОНО́ГИЙ, ГОЛІНА́СТИЙ (з довгими голінками). | ||
| + | ==Цитати української літератури з використанням слова "цибатий"== | ||
| + | 1. "Якийсь '''цибатий''' хлопчисько пiдскочив вгору i, дiставши Рауха, смикнув його за ногу" (Кашин Владимир - "Кривавий блиск алмазiв")<br /> | ||
| + | 2. "— Та той же… '''Цибатий'''! Задається так, прямо хоч куди" (Винниченко Володимир Кирилович - "Голос")<br /> | ||
| + | 3. "Слідком за ним з-під пальми виплигнув високий та '''цибатий''' панич з Настею" (Нечуй-Левицький Іван Семенович - "Неоднаковими стежками")<br /> | ||
| + | 4. "— От теж… Макоцвітна… — буркнув '''цибатий''' зять Морозенко." (Багряний Іван Павлович - "Тигролови")<br /> | ||
| + | 5. "— Абсолютно точно! — мовив '''цибатий''', спустився на камінь, зняв черевики, виставив на сонце кістляві, синювато-білі ноги" (Близнець Віктор Семенович - "Звук павутинки")<br /> | ||
| + | 6. "Карнач — цебто караульний начальник, — худорлявий, '''цибатий''' чоловік у німецькому галіфе й при автоматі, взяв чиюсь шапку, що валялась на столі, й зібрав речі" (Багряний Іван Павлович - "Людина біжить над прірвою")<br /> | ||
| + | 7. "Біля прилавка з’юрмисько голодної братви, серед них '''цибатий''' Іван Химочка, життєлюб і мастак попоїсти, він саме жує щось, закликає й хлопців:" (Гончар Олесь Терентійович - "Людина і зброя") | ||
Версія за 09:59, 13 квітня 2023
Цибатий
Зміст
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
Цибатий, а, е. Длинноногій. Цибатий, як журавель. Ном. № 8623., Ум. Цибатенький.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980.
ЦИБА́ТИЙ, а, е, розм. З довгими тонкими ногами. П'ята була Домаха Карлючківна.. Зростом собі невеличка: хоч у яку хату ввійде, то головою стелі достане; суха та цибата (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 176); Цибатий Невкипілий, на цілу голову в натовпі вищий за всіх, кумедно, як чорногуз, хитав головою (Андрій Головко, II, 1957, 220); До цеху нагодився начальник депо Васильченко. Він був такий же тонкий і цибатий, мов жердина (Олекса Гуреїв, Через замети, 1961, 93);
// Довгоногий (про птахів). Менший [брат] тихесенько Галю заспокоює, і Галя собі заспокоюється, ще часом і пісеньку заспіва про журавля, «що цибатий журавель, він до млина їздив, дивне диво бачив» (Марко Вовчок, I, 1955, 289); Півень такий у дворі ходив. Галаган, куряча порода, цибатий і шия гола (Олесь Донченко, VI, 1957, 108);
// Довгий, тонкий (про ноги). Він ішов так швидко, як тільки міг, прогонисто викидав уперед то одну, то другу ногу, ноги мав цибаті, аж он які (Павло Загребельний, Диво, 1968, 21); На гнідій шкапині показався чудернацький вершник: без сідла, з мотузяною оброттю, сам довгий, з високо піднесеною головою, з цибатими, ледве не до землі ногами. Це був старий Канушевич (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 361);
// На високих тонких ніжках (про предмети). Попід вікнами та з другого боку залу попід дверима на високих цибатих триногах — кіноапарати, які то в один бік своїм темним оком повернуться, то в другий (Павло Тичина, III, 1957, 467).
Синоніми
ДОВГОНО́ГИЙ, ГОЛІНА́СТИЙ (з довгими голінками).
Цитати української літератури з використанням слова "цибатий"
1. "Якийсь цибатий хлопчисько пiдскочив вгору i, дiставши Рауха, смикнув його за ногу" (Кашин Владимир - "Кривавий блиск алмазiв")
2. "— Та той же… Цибатий! Задається так, прямо хоч куди" (Винниченко Володимир Кирилович - "Голос")
3. "Слідком за ним з-під пальми виплигнув високий та цибатий панич з Настею" (Нечуй-Левицький Іван Семенович - "Неоднаковими стежками")
4. "— От теж… Макоцвітна… — буркнув цибатий зять Морозенко." (Багряний Іван Павлович - "Тигролови")
5. "— Абсолютно точно! — мовив цибатий, спустився на камінь, зняв черевики, виставив на сонце кістляві, синювато-білі ноги" (Близнець Віктор Семенович - "Звук павутинки")
6. "Карнач — цебто караульний начальник, — худорлявий, цибатий чоловік у німецькому галіфе й при автоматі, взяв чиюсь шапку, що валялась на столі, й зібрав речі" (Багряний Іван Павлович - "Людина біжить над прірвою")
7. "Біля прилавка з’юрмисько голодної братви, серед них цибатий Іван Химочка, життєлюб і мастак попоїсти, він саме жує щось, закликає й хлопців:" (Гончар Олесь Терентійович - "Людина і зброя")
