Відмінності між версіями «Яклити»
(Створена сторінка: '''Я́клити, я́клю, -лиш, '''''гл. ''Клянчить, выпрашивать. Ном. № 12153. Категорія:Як) |
|||
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Я́клити, я́клю, -лиш, '''''гл. ''Клянчить, выпрашивать. Ном. № 12153. | '''Я́клити, я́клю, -лиш, '''''гл. ''Клянчить, выпрашивать. Ном. № 12153. | ||
[[Категорія:Як]] | [[Категорія:Як]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ВИПРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРОСИТИ, ошу, осиш, док., перех. Просячи, домагатися чого-небудь або одержувати щось. Випрошує ці кусні Чайчиха зі сльозами і їсть зі сльозами (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 299); Женя нагадувала мені зараз кошеня, яке треться об ногу, щось випрошуючи (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 61); А в батька що тільки захоче [Тимоха], все випросить, бо батько його дуже любив (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 255); От і поїхала [Сикліта] на розглядини, — випросила у сусіда кобилу й санки (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 40); Він випросив у командування відпустку (Василь Кучер, Чорноморці. 1956, 9). | ||
| + | |||
| + | КАНЮ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., зневажл. Настирливо й жалібно (часто до набридливості) просити що-небудь у когось; випрошувати, циганити. Канючать [діти] хліба шмат під вікнами з торбами… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 128); Гордощами його був величезний мамутів [мамонтів] ріг, що днів зо три канючив він його для музею в одного селянина (Вас., Вибр., 1954, 282); — Не полюбляю я вашого брата, святенників, бо вони або милостиню канючать, або кишки з людей мотають казаннями (Тулуб, Людолови, II, 1957, 78). | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kanuchity06041055.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Viproshivaty123801830.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Vyproshuvaty911901909090.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|x35DRlw-za8}} | ||
| + | {{#ev:youtube|gz17QtjnPt8}} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | (Посилання на сторінки цієї Вікі) | ||
| + | |||
| + | Див. [[Довідка:Стиль]] | ||
| + | </noinclude> | ||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/vyproshuvaty#:~:text=%D0%A2%D0%BB%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%C2%AB%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%88%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%C2%BB,%D1%87%D0%BE%D0%B3%D0%BE%2D%D0%BD%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%8C%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D1%89%D0%BE%D1%81%D1%8C. Словник української мови] | ||
| + | [https://slova.com.ua/word/%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%8E%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B8 slova.com.ua] | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | Див. [[Довідка:Посилання]] | ||
| + | </noinclude> | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет психології, соціальної роботи та спеціальної освіти]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2023 року]] | ||
Поточна версія на 10:19, 6 квітня 2023
Я́клити, я́клю, -лиш, гл. Клянчить, выпрашивать. Ном. № 12153.
Зміст
Сучасні словники
ВИПРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРОСИТИ, ошу, осиш, док., перех. Просячи, домагатися чого-небудь або одержувати щось. Випрошує ці кусні Чайчиха зі сльозами і їсть зі сльозами (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 299); Женя нагадувала мені зараз кошеня, яке треться об ногу, щось випрошуючи (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 61); А в батька що тільки захоче [Тимоха], все випросить, бо батько його дуже любив (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 255); От і поїхала [Сикліта] на розглядини, — випросила у сусіда кобилу й санки (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 40); Він випросив у командування відпустку (Василь Кучер, Чорноморці. 1956, 9).
КАНЮ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., зневажл. Настирливо й жалібно (часто до набридливості) просити що-небудь у когось; випрошувати, циганити. Канючать [діти] хліба шмат під вікнами з торбами… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 128); Гордощами його був величезний мамутів [мамонтів] ріг, що днів зо три канючив він його для музею в одного селянина (Вас., Вибр., 1954, 282); — Не полюбляю я вашого брата, святенників, бо вони або милостиню канючать, або кишки з людей мотають казаннями (Тулуб, Людолови, II, 1957, 78).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
(Посилання на сторінки цієї Вікі)
Див. Довідка:Стиль
Джерела та література
Словник української мови slova.com.ua
Зовнішні посилання
Див. Довідка:Посилання
