Відмінності між версіями «Ковінька»
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| − | ''' | + | ''' КОВІ́НЬКА, и, ж.''' |
1) Палка съ загнутымъ концомъ. Родъ дѣтской игры, въ которой ковінькою гоняется обрубокъ дерева или камешекъ. Сим. 6. Отъ этой игры выраженіе: на руку ковінька. Какъ разъ того и надо. Какъ разъ кстати. Сим. 6. Нашому Нечипору на руку ковінька. Ном. Марусі на руку ковінька, — мерщій з хати. Кв. І. 49. | 1) Палка съ загнутымъ концомъ. Родъ дѣтской игры, въ которой ковінькою гоняется обрубокъ дерева или камешекъ. Сим. 6. Отъ этой игры выраженіе: на руку ковінька. Какъ разъ того и надо. Какъ разъ кстати. Сим. 6. Нашому Нечипору на руку ковінька. Ном. Марусі на руку ковінька, — мерщій з хати. Кв. І. 49. | ||
| − | ''Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 262. | + | '''''Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 262. ''''' |
| − | '' | + | |
| − | ''' | + | ''' Ковінька, ки, ж.''' |
| − | 1 | + | 1) Палиця з загнутим кінцем. Петрусь, із дивною ковінькою в руках, сів на своїм місці й почав оглядати залу в бінокль (Крим., Вибр., 1965, 339); У лівій руці він ніс папку, правою спирався на ковіньку (Бурл., Напередодні, 1956, 43). |
◊ Ма́тері його́ (її́ і т. ін.) кові́нька, лайл.— уживається для вираження незадоволення, обурення, досади тощо. — А досадно, матері його ковінька, що несила нам їм назад відіслати гостинців (Стар., Облога.., 1961, 48); — Раніше була нашому брату дорога на Січ, а тепер.. нема куди податися, бо скрізь пани та закони, матері їх ковінька (Стельмах, І, 1962, 340); На ру́ку кові́нька кому — цього тільки й треба кому-небудь; до речі комусь. — Інший побоїться і близько до мого двора підійти. А мені і на руку ковінька! (Кв.-Осн., II, 1956, 248). | ◊ Ма́тері його́ (її́ і т. ін.) кові́нька, лайл.— уживається для вираження незадоволення, обурення, досади тощо. — А досадно, матері його ковінька, що несила нам їм назад відіслати гостинців (Стар., Облога.., 1961, 48); — Раніше була нашому брату дорога на Січ, а тепер.. нема куди податися, бо скрізь пани та закони, матері їх ковінька (Стельмах, І, 1962, 340); На ру́ку кові́нька кому — цього тільки й треба кому-небудь; до речі комусь. — Інший побоїться і близько до мого двора підійти. А мені і на руку ковінька! (Кв.-Осн., II, 1956, 248). | ||
| − | 2 | + | 2) діал. Вид дитячої гри, що нагадує хокей. |
| − | ''Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 205.'' | + | '''''Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С.205.''''' |
| − | + | ||
| − | ''' | + | '''Кові́нька''' |
1) палиця із загнутим кінцем. Нашому Нечипору на руку ковінька (М. Номис — тільки того й треба); | 1) палиця із загнутим кінцем. Нашому Нечипору на руку ковінька (М. Номис — тільки того й треба); | ||
2) народна дитяча гра, що нагадує сучасний хокей, коли палицею із загнутим кінцем ганя-ють обрубок дерева або камінець; якщо гравцеві випадає бити, то ка¬жуть: «На руку ковінька!»; вираз згодом став фразеологізмом на означення «саме цього й треба» (Словник Грінченка). | 2) народна дитяча гра, що нагадує сучасний хокей, коли палицею із загнутим кінцем ганя-ють обрубок дерева або камінець; якщо гравцеві випадає бити, то ка¬жуть: «На руку ковінька!»; вираз згодом став фразеологізмом на означення «саме цього й треба» (Словник Грінченка). | ||
| − | ''Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 295-296.'' | + | '''''Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 295-296.'' |
| − | + | ''' | |
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 16:55, 26 березня 2023
Ковінька, -ки, ж. 1) Палка съ загнутымъ концомъ. Родъ дѣтской игры, въ которой ковінькою гоняется обрубокъ дерева или камешекъ. Сим. 6. Отъ этой игры выраженіе: на руку ковінька. Какъ разъ того и надо. Какъ разъ кстати. Сим. 6. Нашому Нечипору на руку ковінька. Ном. Марусі на руку ковінька, мерщій з хати. Кв. І. 49.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
КОВІ́НЬКА, и, ж. 1) Палка съ загнутымъ концомъ. Родъ дѣтской игры, въ которой ковінькою гоняется обрубокъ дерева или камешекъ. Сим. 6. Отъ этой игры выраженіе: на руку ковінька. Какъ разъ того и надо. Какъ разъ кстати. Сим. 6. Нашому Нечипору на руку ковінька. Ном. Марусі на руку ковінька, — мерщій з хати. Кв. І. 49.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 262.
Ковінька, ки, ж. 1) Палиця з загнутим кінцем. Петрусь, із дивною ковінькою в руках, сів на своїм місці й почав оглядати залу в бінокль (Крим., Вибр., 1965, 339); У лівій руці він ніс папку, правою спирався на ковіньку (Бурл., Напередодні, 1956, 43). ◊ Ма́тері його́ (її́ і т. ін.) кові́нька, лайл.— уживається для вираження незадоволення, обурення, досади тощо. — А досадно, матері його ковінька, що несила нам їм назад відіслати гостинців (Стар., Облога.., 1961, 48); — Раніше була нашому брату дорога на Січ, а тепер.. нема куди податися, бо скрізь пани та закони, матері їх ковінька (Стельмах, І, 1962, 340); На ру́ку кові́нька кому — цього тільки й треба кому-небудь; до речі комусь. — Інший побоїться і близько до мого двора підійти. А мені і на руку ковінька! (Кв.-Осн., II, 1956, 248). 2) діал. Вид дитячої гри, що нагадує хокей.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С.205.
Кові́нька 1) палиця із загнутим кінцем. Нашому Нечипору на руку ковінька (М. Номис — тільки того й треба); 2) народна дитяча гра, що нагадує сучасний хокей, коли палицею із загнутим кінцем ганя-ють обрубок дерева або камінець; якщо гравцеві випадає бити, то ка¬жуть: «На руку ковінька!»; вираз згодом став фразеологізмом на означення «саме цього й треба» (Словник Грінченка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 295-296.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
|
