Відмінності між версіями «Ошуста»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos 2257098-stock-illustration-thief zlo.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos 2257098-stock-illustration-thief zlo.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:.jpg|x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:89i594fc7ee97ce53.57888627.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:020 здодіій.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:020 здодіій.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 15:16, 1 грудня 2021
Ошуста, -ти, м. Обманщикъ, плутъ.Нехай сам покаже [пан Шубравський] з себе ошуста та дурисвіта (Март., Тв., 1954, 349); - Ой, хто б до нього йшов? Та то ошуст, - промовила Антошка (Гжицький, У світ.., 1960, 107)
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ОШУ́СТ, а, чол., зах. Обманщик. — Нехай сам покаже [пан Шубравський] з себе о шуста та дурисвіта (Лесь Мартович, Тв., 1954, 349); — Ой, хто б до нього йшов? Та то ошуст, — промовила Антошка (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 107).
Ілюстрації
|
|
|
Depositphotos 2257098-stock-illustration-thief zlo.jpg
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 839.
