Відмінності між версіями «Цина»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Цина, -ни, '''''ж. ''Олово, цинкъ. Желех. Категорія:Ци) |
|||
| (не показані 11 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Цина, -ни, '''''ж. ''Олово, | + | '''Цина, -ни, '''''ж. ''Олово, цинк. Желех. |
[[Категорія:Ци]] | [[Категорія:Ци]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | '''ЦИ́НА''', и, жін., заст. | ||
| + | 1. Олово. | ||
| + | 2. Цинк; | ||
| + | Вироби, предмети з цинку або покриті цинком. | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 215. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:220px-Tin-2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Цина.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Img 0.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Література== | ||
| + | А хіба коня погано буде купити? ..І корів штук троє. І землі прикупити. І стодолу поставити. Хай хоч не під циною, але простору і з доброго дерева, щоб і синам і онукам служила... (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 49). | ||
| + | ==Джерела== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/cyna | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 13:35, 29 листопада 2021
Цина, -ни, ж. Олово, цинк. Желех.
Сучасні словники
ЦИ́НА, и, жін., заст. 1. Олово. 2. Цинк;
Вироби, предмети з цинку або покриті цинком.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 215.
Ілюстрації
|
|
|
Література
А хіба коня погано буде купити? ..І корів штук троє. І землі прикупити. І стодолу поставити. Хай хоч не під циною, але простору і з доброго дерева, щоб і синам і онукам служила... (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 49).
