Відмінності між версіями «Цапиний»
| (не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Цапиний, -а, -е. ''' | + | '''Цапиний, -а, -е. '''Той, що приналежлить цапові. Або такий, як у цапа. ''Ой у тебе, вражий діду, цапиная борода. ''Нп. ''Ріжки цапині. ''Г.-Арт. (О. 1861. ІІІ. 104). ''Цапиний голосок. ''Кв. |
[[Категорія:Ца]] | [[Категорія:Ца]] | ||
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
[http://sum.in.ua/s/capynyj Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 180.] | [http://sum.in.ua/s/capynyj Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 180.] | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] |
[[Категорія:Слова 2021 року]] | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 12:13, 25 листопада 2021
Цапиний, -а, -е. Той, що приналежлить цапові. Або такий, як у цапа. Ой у тебе, вражий діду, цапиная борода. Нп. Ріжки цапині. Г.-Арт. (О. 1861. ІІІ. 104). Цапиний голосок. Кв.
Зміст
Сучасні словники
ЦАПИ́НИЙ, а, е. Прикм. до цап. Увійшли несміливо якісь два столяри, старі німці в заялозених сюртуках і в таких старомодних узеньких штаненятах, що їх сухі тонкі ноги були схожі на цапині (Нечуй-Левицький, III, 1956, 245); Дослухуючись до звуків і шумів ночі, він пізнавав за дверима кроки домовика, що має цапині копита (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 17); // Вигот. з шкури цапа. Та тепер вже молоденький [козак] Коня не сідлає, А цапині постоли він На ноги взуває (Іван Манжура, Тв.. 1955, 111); // перен., розм. Такий, як у цапа. Остапові згадавсь котигорошок. — Хіба я боюсь смерті? — чув він його цапиний голос. — Зроду-звіку... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 366); Дід Прохор задоволено сміявся, по-молодецькому розправляв свої сиві кущуваті вуса, погладжував цапину борідку (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 18).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 180.
Зовнішні посилання
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 180.
