Відмінності між версіями «Зоряти»
(Створена сторінка: '''Зоря́ти, -ря́ю, -єш, '''''гл. ''Свѣтиться, сіять. ''Що то була за дівчина! Зайде в хату, то мов з...) |
|||
(не показані 9 проміжних версій 3 учасників) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Зоря́ти, -ря́ю, -єш, '''''гл. ''Свѣтиться, сіять. ''Що то була за дівчина! Зайде в хату, то мов зоря зоряє. ''Г. Барв. 103, 237. ''Там квітки як в божім раю... зорями ч траві зоряють. ''К. Дз. 221. ''Ой вийду на гірку та гляну на зірку, що зоря зоряє, а вся челядь гуляє. ''Грин. III. 61. См. '''Зоріти. ''' | '''Зоря́ти, -ря́ю, -єш, '''''гл. ''Свѣтиться, сіять. ''Що то була за дівчина! Зайде в хату, то мов зоря зоряє. ''Г. Барв. 103, 237. ''Там квітки як в божім раю... зорями ч траві зоряють. ''К. Дз. 221. ''Ой вийду на гірку та гляну на зірку, що зоря зоряє, а вся челядь гуляє. ''Грин. III. 61. См. '''Зоріти. ''' | ||
[[Категорія:Зо]] | [[Категорія:Зо]] | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | * ''ЗОРЯТИ'', яє, недок. розм. Те саме, що зоріти. Схопилась, вискочила на задвірок, — уже рання зоря зоряє (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 237); Андрій в перший день, як тільки вийшов косити траву, поновив шапку на оборозі, бо вже зоряла вершком (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 227); | ||
+ | // безос. Додавала серцю жалю й пісня. Вона, знай, голосила над австрійськими окопами.. А коли стало зоряти, урвалася пісня (Юрій Мушкетик, Серпе.., 1962, 307). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 690. | ||
+ | * ''ЗО́РЮВАТИ'', юю, юєш, недок., ЗОРА́ТИ, рю, реш, док., перех. і без додатка. | ||
+ | |||
+ | 1. Обробляти землю плугом Блискучі срібні лемеші зорювали незайману землю (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 47); Зорав, посіяв він горох, заволочив, Аж тут і дрібний дощ ріллю його змочив (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 60); Подивіться ви у поле, Як засіяні лани, Трактористи все зорали, — Більш не буде цілини (Максим Рильський, III, 1956, 51); * Образно. І чим тільки цей ненависний Роман зміг закрутити їй голову, якими словами зорав і засіяв її серце? (Михайло Стельмах, I, 1962, 475). | ||
+ | |||
+ | 2. Орючи, знищувати що-небудь. Селяни давно вже зорали межі, в гурті живуть щасливо, в добрі і достатку (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 41); * Образно. Між селом і містом — у цвітінні — Мій народ зорав навік межу… (Терень Масенко, Побратими, 1950, 15). | ||
+ | |||
+ | 3. тільки док. Норити землю, наробивши заглибин, вибоїн; | ||
+ | // перен. Укрити зморшками (обличчя і т. ін.). Нестаток, і тяжка робота, і натуга Зорали зморшками чоло (Іван Франко, X, 1954, 42); На хвилину він заплющив очі, і всі вісімдесят років зморщок, що глибоко зорали вздовж і впоперек його лице, раптом напружились і схрестились одна з одною (Олександр Довженко, I, 1958, 498). | ||
+ | |||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 688. | ||
+ | |||
+ | * ''ЗОРЮВА́ТИ'', юю, юєш, недок. | ||
+ | |||
+ | 1. Ночувати просто неба. Як де стануть зорювати.., то поки каша укипить, от чумацтво і розказує усяк, де хто ходив, що чував і що видав (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 229); — А поки що будьте здорові. Не зорювати ж нам під чужою хатою (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 70); | ||
+ | // Спати на зорі, на світанку. — Отак з ночі схопився [Захарко]! Ще зорював би саме, — зітхнула мати (Іван Ле, Право.., 1957, 17). | ||
+ | |||
+ | 2. розм. Не спати вночі. І от робота скінчена. Сидиш Перед вікном відчиненим — зорюєш — І відчуваєш, як у грудях серце Наповнюється тихим рівним світлом (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 98). | ||
+ | |||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 689. | ||
+ | |||
+ | * ''Зоряти'' — зоря́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови | ||
+ | * ''Зоряти'' — ЗОРЯ́ТИ, я́є, недок. розм. Те саме, що зорі́ти. Схопилась, вискочила на задвірок,— уже рання зоря зоряє (Барв., Опов.., 1902, 237); Андрій в перший день, як тільки вийшов косити траву, поновив шапку на оборозі, бо вже зоряла вершком (Чендей, Вітер.. Словник української мови в 11 томах | ||
+ | * ''Зоряти'' — Зоря́ти, -ря́ю, -єш гл. Свѣтиться, сіять. Що то була за дівчина! Зайде в хату, то мов зоря зоряє. Г. Барв. 103, 237. Там квітки як в божім раю... зорями ч траві зоряють. К. Дз. 221. Ой вийду на гірку та гляну на зірку, — що зоря зоряє, а вся челядь гуляє. Грин. III. 61. см. зоріти. Словник української мови Грінченка | ||
+ | * ''Зоряти'' — СВІТА́ТИ безос. (про настання світанку, ранку), РОЗВИДНЯ́ТИСЯ, РОЗВИ́ДНЮВАТИСЯ, СІРІ́ТИ, ДНІ́ТИ, РОЗСВІТА́ТИ, РОЗСВІТАТИСЯ, СВІТЛІ́ТИ, СВІТЛІ́ШАТИ, ЯСНІ́ТИ, ЗОРІ́ТИ, ЗОРЯ́ТИ розм., МРІ́ТИ. — Док.: розвиднитися, розсвіну́ти, посвітлі́ти, посвітлі́шати. Словник синонімів української мови | ||
+ | |||
+ | ==Етимологія== | ||
+ | ''ЗОРЯ́'' | ||
+ | * пcл. zarja, zorja; | ||
+ | * споріднене з лит. žarijà «жаринка», žarìjos «жар», žarà «заграва, сяйво», žėreti «блищати», žėrúoti «тліти, світитися», прус. sari «жар»; | ||
+ | * іє. *g’her-, *g’herə-, *g’hrē-) «сяяти», до якого зводяться також псл. zьrěti, укр. здрі́ти, зрі́ти; | ||
+ | * р. заря́, зоря́, бр. зара́, зо́рка, др. зоря, п. zorza, ст. zarza, ч. záře, zoře, слц. zora, вл. zerja, нл. zorja «заграва», полаб. zöri, болг. зора́, заря́, м. зора, схв. зòра, слн. zòr, zóra, zórja, стсл. зорга, зарга; | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Зоряти.jpg|x300px]] | ||
+ | |||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Зоряти2.jpg|x300px]] | ||
+ | |||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Зоряти3.jpg|x300px]] | ||
+ | |||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Зоряти4.jpg|x300px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|n8nHMa57Czo}} | ||
+ | ==Див. також== | ||
+ | [http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%97%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%82%D0%B8 Зоріти] | ||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | # Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 690. | ||
+ | # Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 688. | ||
+ | # Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 689. | ||
+ | # Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
+ | # Орфографічний словник української мови | ||
+ | # Словник синонімів української мови | ||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | # http://sum.in.ua/s/zorjaty | ||
+ | # http://sum.in.ua/s/zorjuvaty | ||
+ | # https://goroh.pp.ua/%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D0%B7%D0%BE%D1%80%D1%8F%D1%82%D0%B8 | ||
+ | # https://slovnyk.me/dict/vts/%D0%B7%D0%BE%D1%80%D1%8F%D1%82%D0%B8 | ||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2021 року]] |
Поточна версія на 09:25, 25 листопада 2021
Зоря́ти, -ря́ю, -єш, гл. Свѣтиться, сіять. Що то була за дівчина! Зайде в хату, то мов зоря зоряє. Г. Барв. 103, 237. Там квітки як в божім раю... зорями ч траві зоряють. К. Дз. 221. Ой вийду на гірку та гляну на зірку, що зоря зоряє, а вся челядь гуляє. Грин. III. 61. См. Зоріти.
Зміст
Сучасні словники
- ЗОРЯТИ, яє, недок. розм. Те саме, що зоріти. Схопилась, вискочила на задвірок, — уже рання зоря зоряє (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 237); Андрій в перший день, як тільки вийшов косити траву, поновив шапку на оборозі, бо вже зоряла вершком (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 227);
// безос. Додавала серцю жалю й пісня. Вона, знай, голосила над австрійськими окопами.. А коли стало зоряти, урвалася пісня (Юрій Мушкетик, Серпе.., 1962, 307). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 690.
- ЗО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗОРА́ТИ, рю, реш, док., перех. і без додатка.
1. Обробляти землю плугом Блискучі срібні лемеші зорювали незайману землю (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 47); Зорав, посіяв він горох, заволочив, Аж тут і дрібний дощ ріллю його змочив (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 60); Подивіться ви у поле, Як засіяні лани, Трактористи все зорали, — Більш не буде цілини (Максим Рильський, III, 1956, 51); * Образно. І чим тільки цей ненависний Роман зміг закрутити їй голову, якими словами зорав і засіяв її серце? (Михайло Стельмах, I, 1962, 475).
2. Орючи, знищувати що-небудь. Селяни давно вже зорали межі, в гурті живуть щасливо, в добрі і достатку (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 41); * Образно. Між селом і містом — у цвітінні — Мій народ зорав навік межу… (Терень Масенко, Побратими, 1950, 15).
3. тільки док. Норити землю, наробивши заглибин, вибоїн; // перен. Укрити зморшками (обличчя і т. ін.). Нестаток, і тяжка робота, і натуга Зорали зморшками чоло (Іван Франко, X, 1954, 42); На хвилину він заплющив очі, і всі вісімдесят років зморщок, що глибоко зорали вздовж і впоперек його лице, раптом напружились і схрестились одна з одною (Олександр Довженко, I, 1958, 498).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 688.
- ЗОРЮВА́ТИ, юю, юєш, недок.
1. Ночувати просто неба. Як де стануть зорювати.., то поки каша укипить, от чумацтво і розказує усяк, де хто ходив, що чував і що видав (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 229); — А поки що будьте здорові. Не зорювати ж нам під чужою хатою (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 70); // Спати на зорі, на світанку. — Отак з ночі схопився [Захарко]! Ще зорював би саме, — зітхнула мати (Іван Ле, Право.., 1957, 17).
2. розм. Не спати вночі. І от робота скінчена. Сидиш Перед вікном відчиненим — зорюєш — І відчуваєш, як у грудях серце Наповнюється тихим рівним світлом (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 98).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 689.
- Зоряти — зоря́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- Зоряти — ЗОРЯ́ТИ, я́є, недок. розм. Те саме, що зорі́ти. Схопилась, вискочила на задвірок,— уже рання зоря зоряє (Барв., Опов.., 1902, 237); Андрій в перший день, як тільки вийшов косити траву, поновив шапку на оборозі, бо вже зоряла вершком (Чендей, Вітер.. Словник української мови в 11 томах
- Зоряти — Зоря́ти, -ря́ю, -єш гл. Свѣтиться, сіять. Що то була за дівчина! Зайде в хату, то мов зоря зоряє. Г. Барв. 103, 237. Там квітки як в божім раю... зорями ч траві зоряють. К. Дз. 221. Ой вийду на гірку та гляну на зірку, — що зоря зоряє, а вся челядь гуляє. Грин. III. 61. см. зоріти. Словник української мови Грінченка
- Зоряти — СВІТА́ТИ безос. (про настання світанку, ранку), РОЗВИДНЯ́ТИСЯ, РОЗВИ́ДНЮВАТИСЯ, СІРІ́ТИ, ДНІ́ТИ, РОЗСВІТА́ТИ, РОЗСВІТАТИСЯ, СВІТЛІ́ТИ, СВІТЛІ́ШАТИ, ЯСНІ́ТИ, ЗОРІ́ТИ, ЗОРЯ́ТИ розм., МРІ́ТИ. — Док.: розвиднитися, розсвіну́ти, посвітлі́ти, посвітлі́шати. Словник синонімів української мови
Етимологія
ЗОРЯ́
- пcл. zarja, zorja;
- споріднене з лит. žarijà «жаринка», žarìjos «жар», žarà «заграва, сяйво», žėreti «блищати», žėrúoti «тліти, світитися», прус. sari «жар»;
- іє. *g’her-, *g’herə-, *g’hrē-) «сяяти», до якого зводяться також псл. zьrěti, укр. здрі́ти, зрі́ти;
- р. заря́, зоря́, бр. зара́, зо́рка, др. зоря, п. zorza, ст. zarza, ч. záře, zoře, слц. zora, вл. zerja, нл. zorja «заграва», полаб. zöri, болг. зора́, заря́, м. зора, схв. зòра, слн. zòr, zóra, zórja, стсл. зорга, зарга;
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 690.
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 688.
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 689.
- Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- Орфографічний словник української мови
- Словник синонімів української мови