Відмінності між версіями «Палисвіт»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Палисвіт, -та, '''''м. ''= '''Паливода. '''Левч. 153. Категорія:Па)
 
(Ілюстрації)
 
(не показані 2 проміжні версії цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Палисвіт, -та, '''''м. ''= '''Паливода. '''Левч. 153.  
 
'''Палисвіт, -та, '''''м. ''= '''Паливода. '''Левч. 153.  
 
[[Категорія:Па]]
 
[[Категорія:Па]]
 +
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
 +
ПАЛИ́СВІТ, а, чол., розм. Те саме, що паливода. Схопив він каменюку, кинувсь биться. З царською дужістю шпурнув він камінь, Та змій-палисвіт одстрибнув геть-геть (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 149); — Проти хазяїв повстав [Грицько], безчестя зводив, хотів сам у виборні пролізти, такий палисвіт (Костянтин Гордієнко, Чужуниву.., 1947, 69).
 +
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 27.
 +
ПАЛИ́ВОДА, и, чол. і жін., розм. Відчайдушна людина, що нікого і нічого не боїться і ні перед чим не зупиняється. — Ти знаєш, він який.. Паливода і горлоріз; По світу як іще побіга, Чиїхсь багацько виллє сліз (Іван Котляревський, I, 1952, 66); — Мені до уст сьогодні донесли — Один паливода (і цар перехрестився) На трьох жінках женився (Євген Гребінка, I, 1957, 64);
 +
//  Той, хто поводить себе пустотливо, несерйозно; бешкетник, пустун. Учителька вже знає — не викопав домашніх завдань, пробайдикував на лижах Макарець... Такий уже він паливода — здібний, але ж непосидючий, до науки не дуже охочий (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 63).
 +
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 27.
 +
БЕШКЕ́ТНИК, а, чол. Той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету. Бешкетники свистіли пронизливо й неприємно (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 147); Впіймати бешкетника не вдалось (Олесь Донченко, VI, 1957, 146);
 +
//  Учень, який систематично порушує дисципліну, пустує. Боявся він [молодий учитель] не тільки таких бешкетників, як Льонька, а навіть відмінниць — Ліди, Лесі, Рози (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 56).
 +
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 164.
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ozornik.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Snymok-3.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Без_названия77.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Без_назв66ания.jpg|x140px]]
 +
|}
 +
 +
==Медіа==
 +
 +
==Див. також==
 +
 +
==Джерела та література==
 +
 +
==Зовнішні посилання==
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права і міжнародних відносин]]
 +
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Поточна версія на 22:41, 18 грудня 2018

Палисвіт, -та, м. = Паливода. Левч. 153.


Сучасні словники

ПАЛИ́СВІТ, а, чол., розм. Те саме, що паливода. Схопив він каменюку, кинувсь биться. З царською дужістю шпурнув він камінь, Та змій-палисвіт одстрибнув геть-геть (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 149); — Проти хазяїв повстав [Грицько], безчестя зводив, хотів сам у виборні пролізти, такий палисвіт (Костянтин Гордієнко, Чужуниву.., 1947, 69).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 27. ПАЛИ́ВОДА, и, чол. і жін., розм. Відчайдушна людина, що нікого і нічого не боїться і ні перед чим не зупиняється. — Ти знаєш, він який.. Паливода і горлоріз; По світу як іще побіга, Чиїхсь багацько виллє сліз (Іван Котляревський, I, 1952, 66); — Мені до уст сьогодні донесли — Один паливода (і цар перехрестився) На трьох жінках женився (Євген Гребінка, I, 1957, 64); // Той, хто поводить себе пустотливо, несерйозно; бешкетник, пустун. Учителька вже знає — не викопав домашніх завдань, пробайдикував на лижах Макарець... Такий уже він паливода — здібний, але ж непосидючий, до науки не дуже охочий (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 63).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 27. БЕШКЕ́ТНИК, а, чол. Той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету. Бешкетники свистіли пронизливо й неприємно (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 147); Впіймати бешкетника не вдалось (Олесь Донченко, VI, 1957, 146); // Учень, який систематично порушує дисципліну, пустує. Боявся він [молодий учитель] не тільки таких бешкетників, як Льонька, а навіть відмінниць — Ліди, Лесі, Рози (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 56).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 164.

Ілюстрації

Ozornik.jpg Snymok-3.png Без названия77.png Без назв66ания.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання