Відмінності між версіями «Палисвіт»
(→Ілюстрації) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
| + | ПАЛИ́СВІТ, а, чол., розм. Те саме, що паливода. Схопив він каменюку, кинувсь биться. З царською дужістю шпурнув він камінь, Та змій-палисвіт одстрибнув геть-геть (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 149); — Проти хазяїв повстав [Грицько], безчестя зводив, хотів сам у виборні пролізти, такий палисвіт (Костянтин Гордієнко, Чужуниву.., 1947, 69). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 27. | ||
| + | ПАЛИ́ВОДА, и, чол. і жін., розм. Відчайдушна людина, що нікого і нічого не боїться і ні перед чим не зупиняється. — Ти знаєш, він який.. Паливода і горлоріз; По світу як іще побіга, Чиїхсь багацько виллє сліз (Іван Котляревський, I, 1952, 66); — Мені до уст сьогодні донесли — Один паливода (і цар перехрестився) На трьох жінках женився (Євген Гребінка, I, 1957, 64); | ||
| + | // Той, хто поводить себе пустотливо, несерйозно; бешкетник, пустун. Учителька вже знає — не викопав домашніх завдань, пробайдикував на лижах Макарець... Такий уже він паливода — здібний, але ж непосидючий, до науки не дуже охочий (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 63). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 27. | ||
| + | БЕШКЕ́ТНИК, а, чол. Той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету. Бешкетники свистіли пронизливо й неприємно (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 147); Впіймати бешкетника не вдалось (Олесь Донченко, VI, 1957, 146); | ||
| + | // Учень, який систематично порушує дисципліну, пустує. Боявся він [молодий учитель] не тільки таких бешкетників, як Льонька, а навіть відмінниць — Ліди, Лесі, Рози (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 56). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 164. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ozornik.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Snymok-3.png|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Без_названия77.png|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Без_назв66ания.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Поточна версія на 22:41, 18 грудня 2018
Палисвіт, -та, м. = Паливода. Левч. 153.
Зміст
Сучасні словники
ПАЛИ́СВІТ, а, чол., розм. Те саме, що паливода. Схопив він каменюку, кинувсь биться. З царською дужістю шпурнув він камінь, Та змій-палисвіт одстрибнув геть-геть (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 149); — Проти хазяїв повстав [Грицько], безчестя зводив, хотів сам у виборні пролізти, такий палисвіт (Костянтин Гордієнко, Чужуниву.., 1947, 69).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 27. ПАЛИ́ВОДА, и, чол. і жін., розм. Відчайдушна людина, що нікого і нічого не боїться і ні перед чим не зупиняється. — Ти знаєш, він який.. Паливода і горлоріз; По світу як іще побіга, Чиїхсь багацько виллє сліз (Іван Котляревський, I, 1952, 66); — Мені до уст сьогодні донесли — Один паливода (і цар перехрестився) На трьох жінках женився (Євген Гребінка, I, 1957, 64); // Той, хто поводить себе пустотливо, несерйозно; бешкетник, пустун. Учителька вже знає — не викопав домашніх завдань, пробайдикував на лижах Макарець... Такий уже він паливода — здібний, але ж непосидючий, до науки не дуже охочий (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 63).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 27. БЕШКЕ́ТНИК, а, чол. Той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету. Бешкетники свистіли пронизливо й неприємно (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 147); Впіймати бешкетника не вдалось (Олесь Донченко, VI, 1957, 146); // Учень, який систематично порушує дисципліну, пустує. Боявся він [молодий учитель] не тільки таких бешкетників, як Льонька, а навіть відмінниць — Ліди, Лесі, Рози (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 56).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 164.
Ілюстрації
|
|
|
|
