Відмінності між версіями «Зуспіти»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | http://sum.in.ua/s/zuspity | + | [[Академічний тлумачний словник (1970—1980)|http://sum.in.ua/s/zuspity]] |
| − | ЗУСПІТИ, ію, ієш, док., діал. | + | '''ЗУСПІТИ''', '''ію''', '''ієш''', док., діал. |
| − | 1. неперех. Встигнути. [Пріська:] Нема йому [Петрові], бідному, спокою!.. Коли то ж, коли нанесе його господь до нас — на хвилиночку ту... не зуспієш надивитися, словом перекинутися, як уже й назад їде... (Панас Мирний, V, 1955, 159). | + | 1. ''неперех''. '''Встигнути.''' [Пріська:] Нема йому [Петрові], бідному, спокою!.. Коли то ж, коли нанесе його господь до нас — на хвилиночку ту... не зуспієш надивитися, словом перекинутися, як уже й назад їде... (Панас Мирний, V, 1955, 159). |
| − | 2. перех. Зустріти, застати. [Іван:] Як ось багатир почав за тією дівкою зорити; і де б то він її не зуспів: чи на вулиці, чи на роботі — лізе їй у вічі та й лізе (Марко Кропивницький, I, 1958, 83). | + | 2. ''перех.'' '''Зустріти, застати.''' [Іван:] Як ось багатир почав за тією дівкою зорити; і де б то він її не зуспів: чи на вулиці, чи на роботі — лізе їй у вічі та й лізе (Марко Кропивницький, I, 1958, 83). |
| − | 3. неперех. Несподівано з'явитися. І незчулась, як зуспіли Дніпрові дівчата — Та до неї, ухопили, Та й ну з нею гратись, Радісінькі, що піймали (Тарас Шевченко, I, 1963, 359). | + | 3. ''неперех.'' '''Несподівано з'явитися.''' І незчулась, як зуспіли Дніпрові дівчата — Та до неї, ухопили, Та й ну з нею гратись, Радісінькі, що піймали (Тарас Шевченко, I, 1963, 359). |
Нещастя (горе і т. ін.) зуспіло кого — з кимось трапилося нещастя, когось спіткало горе і т. ін. [Хома (до народу):] Люде добрі! Ви знаєте, яке нас зуспіло нещастя? (Карпенко-Карий, II, 1960, 222). | Нещастя (горе і т. ін.) зуспіло кого — з кимось трапилося нещастя, когось спіткало горе і т. ін. [Хома (до народу):] Люде добрі! Ви знаєте, яке нас зуспіло нещастя? (Карпенко-Карий, II, 1960, 222). | ||
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zuspity171118.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zuspity171118.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zuspity171118(2).jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zuspity171118(2).jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zuspity171118(3). | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zuspity171118(3).jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zuspity171118(4).jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zuspity171118(4).jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 21:01, 17 листопада 2018
Зуспіти, -пію, -єш, гл. Встрѣтить. Ми першого очима зуспіли Чайченка. МВ. II. 95. І не счулась, як зуспіли дніпрові дівчата. Шевч. 359.
Сучасні словники
ЗУСПІТИ, ію, ієш, док., діал.
1. неперех. Встигнути. [Пріська:] Нема йому [Петрові], бідному, спокою!.. Коли то ж, коли нанесе його господь до нас — на хвилиночку ту... не зуспієш надивитися, словом перекинутися, як уже й назад їде... (Панас Мирний, V, 1955, 159).
2. перех. Зустріти, застати. [Іван:] Як ось багатир почав за тією дівкою зорити; і де б то він її не зуспів: чи на вулиці, чи на роботі — лізе їй у вічі та й лізе (Марко Кропивницький, I, 1958, 83).
3. неперех. Несподівано з'явитися. І незчулась, як зуспіли Дніпрові дівчата — Та до неї, ухопили, Та й ну з нею гратись, Радісінькі, що піймали (Тарас Шевченко, I, 1963, 359). Нещастя (горе і т. ін.) зуспіло кого — з кимось трапилося нещастя, когось спіткало горе і т. ін. [Хома (до народу):] Люде добрі! Ви знаєте, яке нас зуспіло нещастя? (Карпенко-Карий, II, 1960, 222).
Ілюстрації
|
.jpg)
|
x140px | .jpg)
|
.jpg){kind=link}