Відмінності між версіями «Сюрчати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1509811603-9697. | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1509811603-9697.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 22:36, 28 жовтня 2018
Сюрча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Жужжать, трещать (о насѣкомыхъ). Там коники (польові) кричали та сюрчали. Мир. ХРВ. 39. 2) Жужжать (о веретенѣ). Веретено сюрчить. Мир. Пов. I. 134.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Сюрчати = ДЗИЖЧАТИ. Видавати одноманітні дрижачі звуки при польоті (про комах). Павуки снували павутиння, комарі дзижчали, мошка ж хмарами носилась (Панас Мирний, IV, 1955, 14); Збори замовкли. Тільки чути було, як дзижчать у повітрі настирливі зелені мухи (Олесь Донченко, I, 1956, 172);
Швидкими рухами, польотом і т. ін. створювати такі звуки. В перший раз почув, як то дзижчать над головою кулі (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 210); Машина шалено мчала по степовій дорозі, дзижчала привітно та весело, як польова бджілка (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 164); Зуммер дзижчить, дзижчить у землянці (Микола Бажан, I, 1946, 145);
Ілюстрації
|
|
|
|
