Сюрчати

Сюрча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Жужжать, трещать (о насѣкомыхъ). Там коники (польові) кричали та сюрчали. Мир. ХРВ. 39. 2) Жужжать (о веретенѣ). Веретено сюрчить. Мир. Пов. I. 134.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Сюрчати = ДЗИЖЧАТИ. Видавати одноманітні дрижачі звуки при польоті (про комах). Павуки снували павутиння, комарі дзижчали, мошка ж хмарами носилась (Панас Мирний, IV, 1955, 14); Збори замовкли. Тільки чути було, як дзижчать у повітрі настирливі зелені мухи (Олесь Донченко, I, 1956, 172);

                  Швидкими рухами, польотом і т. ін. створювати такі звуки. В перший раз почув, як то дзижчать над головою кулі (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 210); Машина шалено мчала по степовій дорозі, дзижчала привітно та весело, як польова бджілка (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 164); Зуммер дзижчить, дзижчить у землянці (Микола Бажан, I, 1946, 145);

Ілюстрації