Відмінності між версіями «Людки»
(Створена сторінка: '''Лю́дки́, -ків, '''''мн. ''Ум. отъ '''люде. ''' Категорія:Лю) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Лю́дки́, -ків, | + | '''Лю́дки́, -ків, (в.-луж. ludki, lutki, нім. Luttchen) - казкові істоти в серболужицькій міфології, які ототожнюються з душами предків або домовиками. За своєю міфологією подібні до польських та білоруських краснолюдків або до західноєвропейських гномів. |
| + | |||
| + | Людки представляють собою крихітних істот з бородою, одягнених в червоний або білий одяг. Раніше вони жили в сільській місцевості в норах. Людки не переносять дзвону церковних дзвонів. Після появи християнства в Лужиці людки переселилися в печери невеликих височин, які називаються в народі Людковими горами (Ludkowa gora). Людки дружньо ставляться до людей і іноді відвідують людські оселі. Вони люблять влаштовувати безлад в будинку. Щоб вони цього не робили, їм в знак подяки залишали невелику кількість їжі, щоб вони могли її покуштувати. У Верхній Лужиці їм залишали невеликі глечики з їжею. У серболужицькому фольклорі існують різні варіанти казок про людків.''' | ||
| + | [[Файл:1200px-Lutki w lěkowanskim a powěsćowym parku, Borkowy (Błóta).JPG|міні|Людки]] | ||
[[Категорія:Лю]] | [[Категорія:Лю]] | ||
Поточна версія на 18:18, 25 жовтня 2018
Лю́дки́, -ків, (в.-луж. ludki, lutki, нім. Luttchen) - казкові істоти в серболужицькій міфології, які ототожнюються з душами предків або домовиками. За своєю міфологією подібні до польських та білоруських краснолюдків або до західноєвропейських гномів.
Людки представляють собою крихітних істот з бородою, одягнених в червоний або білий одяг. Раніше вони жили в сільській місцевості в норах. Людки не переносять дзвону церковних дзвонів. Після появи християнства в Лужиці людки переселилися в печери невеликих височин, які називаються в народі Людковими горами (Ludkowa gora). Людки дружньо ставляться до людей і іноді відвідують людські оселі. Вони люблять влаштовувати безлад в будинку. Щоб вони цього не робили, їм в знак подяки залишали невелику кількість їжі, щоб вони могли її покуштувати. У Верхній Лужиці їм залишали невеликі глечики з їжею. У серболужицькому фольклорі існують різні варіанти казок про людків.
.JPG)
