Відмінності між версіями «Їдець»
(Замінено вміст на «'''Їде́ць, -дця́, '''''м. ''Ѣдокъ. Рудч. Ск. І. 2. Категорія:Ід,Їд») |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Їде́ць, -дця́, '''''м. ''Ѣдокъ. Рудч. Ск. І. 2. | '''Їде́ць, -дця́, '''''м. ''Ѣдокъ. Рудч. Ск. І. 2. | ||
[[Категорія:Ід,Їд]] | [[Категорія:Ід,Їд]] | ||
| + | ЇДЕ́ЦЬ, їдця, чол. | ||
| + | |||
| + | 1. Той, хто їсть. Це було кафе «вищого» світу.. Морозиво найкращого гатунку.. на блискучих тацях у зручних руках кельнерів носилося над головами їдців (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 393); | ||
| + | // перев. з означ., розм. Той, хто любить добре поїсти. — А мені небагато треба поживку: їдець з мене кат зна який (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 286); Дорош переказав, що він буде старатися, але що з нього поганий їдець (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 156). | ||
| + | |||
| + | 2. Особа як одиниця при розподілі, при витрачанні харчових продуктів. Ми хуторяни-діти У мріях без кінця, Ділили сад, і квіти, І поле на їдця (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 159); | ||
| + | // Член сім'ї, що харчується разом з іншими її членами. А їдців вистачало: окрім дітей, і сам батько, старий Мороз, років зо три до смерті не працював уже ніде, усе хворів (Андрій Головко, II, 1957, 440); Вона, Марійка, почула своє дитя саме в той день, коли в селі знову заговорили про землю.. Тому і просьбою, і грозьбою благала і їла Івана, щоб він вписав у списки чотирьох їдців (Михайло Стельмах, II, 1962, 20). | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%97%D0%B4%D0%B5%D1%86%D1%8C | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 59. | ||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 16:57, 21 жовтня 2018
Їде́ць, -дця́, м. Ѣдокъ. Рудч. Ск. І. 2. ЇДЕ́ЦЬ, їдця, чол.
1. Той, хто їсть. Це було кафе «вищого» світу.. Морозиво найкращого гатунку.. на блискучих тацях у зручних руках кельнерів носилося над головами їдців (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 393); // перев. з означ., розм. Той, хто любить добре поїсти. — А мені небагато треба поживку: їдець з мене кат зна який (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 286); Дорош переказав, що він буде старатися, але що з нього поганий їдець (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 156).
2. Особа як одиниця при розподілі, при витрачанні харчових продуктів. Ми хуторяни-діти У мріях без кінця, Ділили сад, і квіти, І поле на їдця (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 159); // Член сім'ї, що харчується разом з іншими її членами. А їдців вистачало: окрім дітей, і сам батько, старий Мороз, років зо три до смерті не працював уже ніде, усе хворів (Андрій Головко, II, 1957, 440); Вона, Марійка, почула своє дитя саме в той день, коли в селі знову заговорили про землю.. Тому і просьбою, і грозьбою благала і їла Івана, щоб він вписав у списки чотирьох їдців (Михайло Стельмах, II, 1962, 20).
Зміст
Сучасні словники
https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%97%D0%B4%D0%B5%D1%86%D1%8C
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 59.
